Вінграновський над Россю

Він тут сидів над річкою. Живий.
Живий і гарний. З теплими руками.
Його тут знали птиці і гриби.
Боялись риби.
               А тепер він камінь.

Той камінь в спеку теплий теж. Але.
Хоч добрий скульптор ані в чім не схибив,
для серця камінь - місце замале.
І не бояться риби.

А все так само. В лузі ходить кінь.
І Рось як Рось, як річка, а не Лета.
І дощ іде. Шукає той курінь.
І сонце встало. Жде того поета.
                               Ліна Костенко

Сьогодні виповнюється 80 років від дня народження Миколи Вінграновського (1936 - 2004), поета, прозаїка, режисера, актора, сценариста ... 

Микола Степанович любив Білу Церкву і Білоцерківщину, шанував Рось, про яку написав такі проникливі рядки:

Під темними вітрилами ночей

Сюди-сюди, на ці шовкові води,

На синій звук любові і свободи,

На синю Рось, що в снах мої тече ...