вівторок, 8 листопада 2016 р.

Мистецька спадщина Якова Яциневича

      Сьогодні виповнюється 147 років від дня народження композитора, диригента і фольклориста Якова Яциневича (1869-1945). Його ім'я перебуває серед яскравої плеяди українських композиторів ХІХ - першої половини ХХ століття. Згадуючи про його яскраву самобутню творчість, треба визнати, що Яків Яциневич є гордістю української нації. Він плідно співпрацював на полі української музичної культури з геніями українського хорового співу та українського театру та не залишився у їх затінку.
    Народився Яків Михайлович у Білій Церкві в династичній священицькій родині. Дослідження його родоводу допомогли виявити, що видатний композитор мав також і глибоке білоцерківське коріння. 

   Навчався у Київській Софійській духовній школі, згодом у Київській духовній семінарії, працював регентом хору Михайлівського собору. У післяреволюційні роки Яків Яциневич брав активну участь у створенні Української Православної Автокефальної Церкви, на честь якої пише свій найвидатніший твір – “Літургію”. Талант, знання та досвід Яциневича були непотрібні більшовистському пролеткульту, бо композитор не був виразником його ідей. Тому він переби­вався різними роботами - від сільського вчителя до викладача музики в самодіяльних гуртках з постійною зміною мешкання - спо­чатку по селах Київщини, згодом на Східній Україні. А наприкінці життя Яциневич був висланий на Кавказ до Адигейської автоном­ної республіки. Останнім місцем його роботи стала охорона колгоспного саду у далекому Краснодарському краї, де він і помер. 
       Доробок Якова Яциневича досить розмаїтий. Тут і хорові твори (ораторія "Скорбна мати" на слова П. Тичини, твори різного плану на слова І. Франка, Л. Українки, Т. Шевченка), і вокальні ансамблі (Франкова "Червона калина"), солоспіви (тичининські "Гаї шумлять", обробки народних пісень для хору), обробки духовних співів (такими є хорові "Вінчання", як от "Ісайя, радій" тощо), інструментальні твори (український танок для чотирьох бандур, вальси, марші, польки), музика до кіно (музично-сценічні твори), "Весняна казка" (опера).
    У 1921 році Яциневич обробив кілька стрілецьких пісень - пісень української революції. Серед них "Ой у лузі червона калина"... 
    Мистецька спадщина Якова Яциневича, його драматична доля заслуговують на увагу науковців, виконавців, найширших кіл, шанувальників національної хорової культури. Його постать ще не повністю окреслена дослідниками. І Білій Церкві, як батьківщині його, належить узяти на себе ініціативу щодо утвердження Якова Яциневича в історії. 
     Друзі, більше інформації про композитора ви можете дізнатися з книг Євгена Чернецького "Історія Білої Церкви: події, постаті, життя" та Володимира Іванціва "Подолання синдрому Гоголя: есе, літературно-критичні статті". Наразі ці книги є у фонді нашої бібліотеки, тож запрошуємо до читання.



Немає коментарів:

Дописати коментар