вівторок, 14 серпня 2018 р.

З Маковієм, медовим Спасом, друзі!


 Про осінь ще раз нагадають
пахучі жовті пом'яки,
барвисті айстри розцвітають
й достигли маку головки ...

Зберу букет осінніх квітів
й мачок, звичайно, прихвачу.
Це кольорове розмаїття
до церкви зранку понесу.

Розносить меду запах вітер,
вже яблук зібрані жнива.
А цей пучок чудових квітів
про свято  Спаса нагада. 

Друзі, вітаємо вас зі святом! Будьте здорові й щасливі! Достатку й щедрого врожаю на полі й на ниві життя!

пʼятниця, 10 серпня 2018 р.

Літо! Серпень! Пора читання!


Все в нашому житті мінливе й швидкоплинне. Ви можете їхати, бігти, летіти, але … будь ласка, пригальмуйте! Зупиніть чарівні миттєвості літа, запам’ятайте його смак, пахощі, відчуття. Та не забудьте залишити час для читання – неквапливого літнього читання в затишному кріслі в затінку, на пляжі під плескіт води, на квітковій галявині під ніжними променями сонця, або ввечері після важкого робочого дня з чашкою запашного чаю!
Тож, дорогі білоцерківці, гайда до книгозбірні! Пропонуємо до вашої уваги книжкові новинки, котрі щойно надійшли до фонду нашої бібліотеки: 

понеділок, 30 липня 2018 р.

Книжкова лихоманка

  Друзі, знайомтесь:  четверта книга закарпатського письменника Дмитра Кешелі «Терен зацвів», вона  побачила світ у видавництві "Академія" в 2018 році.
   У видання увійшли повість і вісім оповідань. Герої Кешелі земні, як коріння, цвіт і колючки терену,  який  чіпко тримається корінням землі, уперто впирається вітрам і жодна сила не може  винищити його, бо  дивну силу має, вабить очі й притягує думку. Особливо красивий терен, коли цвіте, манять до себе його ягоди, що пахнуть небесами, п’янять і ранять, лікують і бентежать.
  Таке й життя  людей в оповіданнях і повісті цієї книжки. Весь час вони в роботі. У випробуваннях любов’ю, болем і сльозами. У тривогах за свої гріхи. І в молитвах до Бога. Вони красиві й тоді, коли щось і незграбно роблять. Добрі й ніжні, хоч комусь від того й болить. Життєлюбність не покидає їх і за мить до смерті. Бо вірять, що й на Небесах є життя. Отакі люди, з якими зрісся у своїй творчості Дмитро Кешеля. Мусимо їх любити. Бо не любити їх не можна. Гріх не любити їх.

вівторок, 24 липня 2018 р.

Вітаємо з ювілеєм!

  Сьогодні, 24 липня,  поетеса, прозаїк, перекладач, член Національних спілок письменників та журналістів України Тетяна Миколаївна Шарова  відзначає  85-річчя. 
  Народилася Тетяна Миколаївна 24 липня 1933 року  в Росії, у селі Радченково Радченківського району Воронезької області  в родині службовців.  У 1955 році закінчила Горлівський інститут іноземних мов. З 1956 року проживає і працює у Білій Церкві.  Має звання “Учитель-методист”, “Відмінник освіти”.
  Понад 20 років Шарова очолювала літературне об’єднання “Заспів”, яке було визнано Національною спілкою письменників України одним з найкращих в Україні.  
  У 1977 році вона започаткувала проведення щорічних міських літературних фестивалів “Весели над Россю”.
Тетяна Миколаївна створила і очолила при Будинку вчителя учнівський клуб “Романтики”.
   Багато років пані Тетяна  входила до художньої ради Київського обласного музично-драматичного театру ім.  Панаса Саксаганського.
Ім’я Тетяни Шарової  занесено до “Золотого фонду міста” (2004 рік) та енциклопедичного біобліографічного словника “Жінки України” (2003 рік). Вона лауреат Білоцерківської міської літературно-мистецької премії ім. Нечуя-Левицького,
 Оптимістка за характером, доброзичлива, часом по-дитячому довірлива Тетяна Миколаївна любить  людей, завжди писала і творила для них, намагалася зробити світ навколо себе кращим і людянішим.
  Працюючи в школі №7 і − пізніше  перебуваючи на пенсії, доки дозволяло здоров’я, Шарова проводила цікаві літературні зустрічі, особливо запам’ятався цикл її тематичних вечорів “Людей нецікавих у світі немає”. Кожен такий захід був сенсацією. Вона  знайомила білоцерківців із заслуженими і талановитими земляками, які проживали поруч, але про їхні заслуги, людяність і високу духовність  не здогадувалися навіть сусіди. 
 Вся творча діяльність Тетяни Шарової − великий внесок у розвиток духовності нашого міста. Вона  автор  поетичних збірок: “Голосую за лирику” (1970), “Доверие” (1981, “Розы на снегу” (1986), “Белокрылье” (1997), “Земное мое покаяние” (2003), “На гребне бытия” (2008),  книг прози “Невыдуманные рассказы” (2000),  і перекладів “Моя константа” та  чисельні публікації в пресі.
  Бажаємо Тетяні Миколаївні міцного здоров’я,  творчого натхнення, кипучої енергії, душевного спокою і благополуччя.

середа, 18 липня 2018 р.

День інтелектуалів

        Друзі!
А чи знаєте ви, яка гра вважається найінтелектуальнішою?   Вірно − Шахи!  
Вже багато років, починаючи з 1966 року, у всьому світі 20 липня відзначають Міжнародний день шахів. Це свято проводиться за рішенням ФІДЕ - Всесвітньої шахової федерації (заснована у 1924 р.).
Назва гри походить з персидського: шах мат − володар помер. Батьківщиною шахів є Індія. Там на початку нашої ери з’явилася попередниця шахів − гра “Чатуранга”. А наприкінці V століття  в Азії  на зміну азартній “Чатуранзі” прийшов інтелектуальний “Шатранг”, який став особливо  популярним в усіх країнах Сходу. 
  У XIII ст. “Шатрандж” з’явився в Іспанії, а через 100 років – в Англії, Німеччині та Франції. У Київський Русі шахи з’явилися приблизно у IX-X ст.
Згідно наукових спостережень, шахи корисні для здоров’я. Наприклад, вони часто пропонуються психологами як ефективний спосіб поліпшення функціональності пам’яті. Дозволяють розвинути мислення і вирішувати більш складні завдання, легше виробляти нові ідеї. Не дивно, що шахи навіть рекомендуються в боротьбі з хворобою Альцгеймера. Існують деякі твердження, що вони допомагають розвинути інтелект.
  Було відзначено позитивний вплив шахів особливо на молодих людей. Це призвело до того, що гра в шахи як один з методів розвитку була представлена в шкільних програмах різних країн. Введення цього методу однозначно показало, що шахи покращують оцінки дітей і їх використання в шкільних програмах виявляє ряд інших позитивних ефектів.
  Запрошуємо шахістів-любителів до співпраці.  Хочемо відкрити у нашій бібліотеці шаховий клуб “Бібліотечна шахівниця”. Чекаємо ваших  пропозицій.

Місто нашої долі

  На мальовничих берегах красуні-Росі розкинулось древнє і вічно юне місто Біла Церква, яке незабаром буде відзначати свою 986-ту річницю.
 Найкрасивішому, найріднішому в світі місту бібліотекарі присвятили книжкову експозицію "Місто нашої долі", на якій представлені книги про історичне минуле, сучасність, видатних людей, визначні місця та пам'ятки архітектури Білої Церкви.


Біла Церква - священна земля 

                                         Жить на світі мені довелось
                                         Там, де плине замріяна Рось,
                                         Там, де предки мої росичі
                                         Об половців щербили мечі.

                                          Біла Церкво, із сивих віків
                                          Нам про тебе долинув наспів.
                                          Біла Церкво моя чарівна.
                                          Мого серця бентежна струна.

                                          Тупотіли по місту роки,
                                          Пили воду з красуні ріки.
                                          І як воля кувалась в вогні,
                                          Не стояла і ти в стороні.

                                          Біла Церкво - священна земля,
                                          В твоїм серці гора Палія.
                                          Біла Церкво, це шепіт дібров,
                                          Моя віра, надія, любов.

                                          Я в ранкові травневі часи
                                          Знов нап’юся цієї краси,
                                          Щоби трунок твій серце п’янив,
                                          Як кохання юнацьких років.

                                          Біла Церкво - обличчя твоє - 
                                          То незгасне кохання моє.
                                          Біла Церкво, моя сторона,
                                          Ти у мене, як мати одна.
  
                      Анатолій Кульчицький