Світ без насильства

Насильство – серйозна проблема людства, яка не знає ні державних кордонів, ні соціального розшарування. Вона може торкнутися як бідних, так і багатих, ніхто не може передбачити, коли і де може відбутися насильство.

27 листопада в рамках Міжнародної  акції  «16 днів проти насильства» працівники центральної книгозбірні провели для користувачів бібліотеки відео-лекторій «Захисти життя − зупини насильство».

 Провідний бібліотекар Маргарита Зубкова запропонувала увагу присутніх  бесіду-діалог «Ми проти насильства», під час якої довела, що від насильства потерпають як жінки, так і чоловіки, часто потерпілими стають діти та підлітки,  не обминає ця проблема ні молодих, ні старих та немічних.

Маргарита Вікторівна акцентувала увагу учасників заходу на тому, що мовчати про домашнє й гендерне насильство в жодному разі не можна, бо це біда, яка потребує суспільного втручання та порадила при  необхідності звертатися до міського центру соціально-психологічної допомоги, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді,  cлужби у справах дітей, Національної  «гарячої лінії».

          Бібліотекар Леся Шимоня нагадала присутнім про їхні права і обов’язки відповідно до Конституції України, а також познайомила з     Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

  Леся Олексіївна продемонструвала відеофільм «Домашнє насильство» та презентувала книжкову виставку «Стоп − домашньому насильству!»

          Читачі взяли  активну участь в обговорені болючого питання сімейного насильства, навели гіркі приклади з життя своїх знайомих та близьких.

Окраєць щастя, хай напівчерствий

В дні пам’яті жертв Голодомору в бібліотеці відбулася презентація  додатка до Київського обласного тому Національної книги пам’яті «Сльоза пекучої пам’яті. Голодомор 1932-1933 років очима літераторів Київщини».

         Презентувала видання відповідальний редактор, член Національної спілки письменників України, поетка Галина Семенівна Гай.

          Пані Галина розповіла про роботу над томом, познайомила членів клубу «Вікторія» зі структурою книги, зачитала найяскравіші спогади очевидців тих страшних років.

          Андрій Кириченко, поет-фронтовик, член НСПУ засудив політику тодішніх радянських вождів, спрямовану на знищення українців, як народу.

          Андрій Степанович презентував учасникам  заходу  свою нову поетичну збірку «Гільзи в кишені», за яку  отримав звання лауреата міської літературно-мистецької премії ім. І.С. Нечуя-Левицького.

Свобода пахне порохом і кров'ю

         До Дня Гідності і Свободи у центральній міській бібліотеці відбулася зустріч членів патріотичного клубу із поетом, членом Національної спілки письменників України, кадровим військовим Андрієм Степановичем Кириченком. 

Про війну молодий талановитий літератор знає не з книг, телебачення та соціальних мереж, він з перших днів неоголошеної війни боронив східні кордони нашої держави від російських загарбників та сепаратистів. В перервах між боями майор писав вірші.

         У творчому доробку молодого поета три збірки: «От така війна…», «Це наша правда!» і «Гільзи в кишені». За останню нагороджений  міською літературно-мистецькою премією ім. І.С. Нечуя-Левицького.

Його вірші − це гірка правда про війну, важкі бої, побратимів, буденне життя солдат в бойових умовах, пейзажна та інтимна лірика, філософські роздуми про війну, життя і сенс буття. Поезії вражають щирістю, глибиною почуттів і яскравими образами.

 Зустріч пройшла у формі діалогу автора із слухачами. Учасники заходу, студенти ТЕК БНАУ,  були вражені  поетичним і декламаторським  талантом Андрія Кириченка.

 Сподобався підліткам і виступ письменниці Галини Гай, редактора двох крайніх збірок пана Андрія, яку поправу вважають його «хрещеною матір’ю в поезії».

 

 

 

Він сміявся і плакав з любові до людини

 Остап Вишня… Під цим ім’ям  увійшов у літературу незрівнянний сміхотворець Павло Михайлович Губенко, видатний майстер слова  і великий громадянин. Читаючи Остапа Вишню, народ  усміхався,  повнився радістю,  печалився,  обурювався – багатьох, багатьох струн його душі торкалося вишівське людяне, мудре, гостре, ніжне слово.

З нагоди 130-річчя від дня народження  Остапа Вишні 13 листопада в центральній міській бібліотеці  відбувся сміхокрос «Ніколи не сміявся без любові» для членів клубу «Водограй».

Завідуюча сектором Тетяна Кириленко  розповіла про життя  і літературний шлях письменника, наголосивши на тому, що головним джерелом натхнення  гумориста була любов до життя, насамперед  − свідома любов до людини. Епіграфом його життя були слова: «Треба  любити людину більше ніж самого себе». Ця воістину жертовницька любов  до народу прозирає  крізь усі його твори, примушує замислитись, зробити висновки і йти далі з високо піднятою головою господаря власної землі, власної долі.

Розповідь Тетяни Петрівни доповнили кадри з документального фільму «Розстріляне Відродження. Остап Вишня», які розкривають усю трагедію поневірянь під час заслання.                     

Провідний бібліотекар Нінель Авраменко  презентувала учасникам заходу  виставку-портрет «Король української усмішки», на якій  були представлені  твори письменника і матеріали про цікаві факти життя великого гумориста.

Членкині клубу «Водограй»   Анна Добровольська, Валентина Майборода, Ольга  Томашевська, Віра Сівцова, Ніна Завадська, Іван Кириченко  із задоволенням прочитали усмішки Остапа Вишні  «Моя автобіографія», «Відкриття охоти», «Бо той гріх як свято», «Слава, Богу, пронесло», «Як варити і їсти суп з дикої качки».

        Родзинкою заходу був виступ ансамблю «Ровесник», який подарував учасникам сміхокросу віночок українських пісень, які любив Остап Вишня.

Планета толерантності

       Напередодні Міжнародного дня толерантності, який відзначається 16 листопада, працівники центральної міської бібліотеки  провели для учнів БЗШ №20 (класний керівник Ірина Шабатин) годину спілкування «Планета толерантності».

       Бібліотекарі Маргарита Зубкова та Любов Вилегжаніна ознайомили школярів з основними положеннями «Декларації принципів толерантності», в якій йдеться про рівність всіх людей незалежно від їхнього віросповідання, етнічної приналежності, соціального статусу, віку, життєвих цінностей, розповіли про традиції та  погляди  інших людей на прикладах світової художньої культури, літератури та мистецтва.

      Надзвичайно важливо, щоб фундамент толерантності був закладений в дитинстві, бо чим старша людина, тим важче їй змінювати свою ідентичність. Діти і молодь − люди майбутнього, у них свій стиль, манера спілкування, нове мислення, вони несуть у життя  свої норми. І однією з цих  норм повинна бути толерантність.

      Учні із задоволенням включилися у рольову гру «Толерантність у людських стосунках», що дала їм можливість стати учасниками певних життєвих ситуацій та надала приклади толерантного ставлення один до одного.  Тестування «Наскільки  ми толерантні» виявило ступінь толерантності кожного.

     Завершив захід яскравий флешмоб «Всі ми різні − всі ми рівні». Маємо надію, що година спілкування допомогла підліткам  зрозуміти, що тільки повага один до одного, взаєморозуміння. терпимість, дотримання рівноправності врятують світ. 

                               

                                                             
                                        

Самобутня нація ромів

       Музика, співи, танці, ворожіння, кочовий, незалежний і вільнолюбний спосіб життя − характерні риси циганського життя.      

З колоритною і багатою культурою ромів членів клубу «Вікторія» познайомила бібліотекар центральної міської бібліотеки Леся Шимоня.

Леся Олексіївна розповіла про звичаї, традиції і культуру циган, яка ввібрала в себе елементи культур тих народів, серед яких проживали роми.                                                                          

Учасниці заходу дізналися чому цигани не стрижуть волосся, носять довгі яскраві спідниці і кульчик у вусі, одружуються у 13 років та багато інших цікавих фактів.  

Бібліотекарка провела презентацію книжкової виставки «Роми в Україні» та продемонструвала документальний фільм «Циганська кров».                                     

Щедрість і гостинність ромів спонукала гостей пригоститися травяним чаєм з цукерками та печивом.

 

 

Пісня українська - мова материнська

До Дня української писемності і мови у центральній міській бібліотеці для учнів БЦ СЗШ №19 проведено пісенний вернісаж «Пісня українська − мова  материнська», в якому взяли участь учні і викладачі школи мистецтв №1. 

 

 

 

 

 

 

Звучи співуча, калинова українська наша мова

        9 листопада, в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця − послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія, ми відзначаємо День української писемності та мови.

         З цієї нагоди у центральній міській бібліотеці відбулося пісенне свято «Пісня українська − мова материнська», адже завдяки народній пісні, шедеврам  літературної класики народи світу дізналися про Україну, почули  її дзвінку, барвисту, співучу, мелодійну мову. 

У заході  взяли участь учні та викладачі школи мистецтв №1 на чолі з директоркою Лесею Крижешевською..

         Юні вокалісти Павло Гальчус, Крістіна Туней, Аріна Бадай, Марина Колонтай, Олександра Федунова, Софія Пугач, Аліна Кудряшова, Марія Логан, Тамара Саакян, Тетяна Нестеренко, Ірина Рябініна подарували учасникам дійства, діамантові розсипи українських народних пісень.

         Діти виконували перлини народної творчості акапельно,  без музичного супровіду, як співали  наші  давні  предки. В кожній пісні звучала душа народу, його прагнення до миру й боротьбу за волю, краса рідної землі, почуття любові до матері, дітей, коханих, України.

         Дар’я Савченко порадувала присутніх «Піснею про матір»  на слова Бориса Олійника, яка вже давно стала народною.

          На завершення діти хором заспівали «Пісню про Білу Церкву», написану заслуженим діячем мистецтв, композитором Тамарою Павленко на вірші поета Володимира Іванціва.