вівторок, 16 лютого 2016 р.

Біла Церква в житті і творчості Миколи Лєскова

     "... Я тогда был в небольшом чине и стоял с ротою в Белой Церкви ... Жизнь в Белой Церкви, можно сказать, была и хорошая, и прескверная. Виден палац Браницких и их роскошный парк - Александрия. Река тоже прекрасная и чистая, Рось, которая свежит одним своим приятным названием, не говоря уже об её прозрачных водах. Воды эти текут среди таких берегов, которыми вволю налюбоваться нельзя ...", - так писав про Білу Церкву в повісті "Жидовская кувырколлегия" російський письменник Микола Лєсков. Сьогодні автору відомих творів "Левша", "Леди Макбет Мценского уезда", "Очарованный странник" виповнюється 185 років з дня народження. 
  Довгий час жодне з краєзнавчих видань не містило повідомлень про перебування російського письменника в нашому місті  і про те, що в одному зі своїх творів він описав Білу Церкву. І лише в п'ятому номері "Юр'ївського літопису" (2006 р.), науково-популярному виданні Білоцерківського краєзнавчого музею, вийшла стаття Любові Міщенко "Біла Церква в житті і творчості Миколи Лєскова". Цей матеріал - перша спроба дослідити зв'язок класика російської літератури з історією Білої Церкви. Але найкращим свідченням того, що письменник бував у нашому місті, є опис Білої Церкви в повісті "Жидовская кувырколлегия", адже в ньому наше місто змальоване таким, яким воно дійсно було в зазначений період його історичного буття. Цей опис цікавий тим, що містечко в ньому показане очима сторонньої людини, а не корінного мешканця, а збоку, як кажуть у народі, видніше. 
      "... В этом прошла украинская ночь; и чуть над Белой Церковью начала алеть слабая предрассветная заря, я проснулся от тихого зова, который нёсся ко мне в открытое окно спальни", - згадується місто в цьому ж творі. Цікавим і цінним видається ще один фрагмент цієї ж глави, в якому описується місце, де проходили військові тренування рекрутів: "А собирались мы на реке Роси, за местечком, в превосходном расположении. Тут и лесок, и река, и просторный выгон."
      До речі, друзі, всі випуски історичного видання "Юр'ївський літопис" ви знайдете в нашій бібліотеці. На його сторінках краєзнавців і любителів історії чекають повідомленя про минуле та сучасність Білої Церкви, архівні матеріали з історії міста Біла Церква, колекції музею, літературна сторінка та багато цікавої інформації на різні краєзнавчі теми.
  

пʼятницю, 12 лютого 2016 р.

Поетичний конкурс “Горить моє серце...”

25 лютого 2016 року о 15 годині  
в читальному залі бібліотеки відбудеться
  VI міський поетичний  конкурсі  читців-декламаторів 
 “Горить   моє   серце... ”,
присвячений  145–й річниці від дня народження
Лесі Українки.
 
Умови конкурсу:
Конкурсанти діляться на 3 вікові категорії:
 –  учні 5-8 класів загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв;
 –  учні 9 – 11 класів;
 –  студенти технічних коледжів, вищих навчальних закладів, самодіяльні виконавці (віком до 28 років).
Переможці визначаються  у трьох номінаціях:
–       “Краще виконання твору Лесі Українки”
–       “Краща літературна композиція”
–       “Кращий твір, присвячений Лесі Українці”
Виступи конкурсантів оцінюються за 10-бальною шкалою.
 Художній рівень виконавської майстерності визначається за критеріями: дикція, виразність, сценічна культура, артистизм виконання,  музичне оформлення,  костюм.
4.  Регламент виступу:
 –  для читців  – ­ до 3-х   хвилини;
 –  для літературно-музичних композицій  –­ до 5-ти хвилин.
Кожен читець може виконувати лише один твір або ж уривок.


Друзі, запрошуємо до участі!
 

четвер, 11 лютого 2016 р.

Фрагмент із роману «Чорнобильська молитва» Світлани Алексієвич

   Нещодавно на сайті «Українська правда. Життя» було опубліковано фрагмент із роману Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва» в перекладі Оксани Забужко. Книга вийде на початку лютого у видавництві «Комора».
      Роман, який вийшов 1997 року, створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами «зони», посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.
Вперше українською мовою роман Світлани Алексієвич вийшов 1998 року в перекладі Оксани Забужко. Причиною для перевидання стала не лише 30-та річниця аварії на ЧАЕС, але й, як зазначає перекладачка у передмові до книги, її актуальність для нинішньої України.
      «У тілі України з’явилася ще одна, після Чорнобильської, «зона відчуження» — окуповані території Донбасу, — і несподівано виявилося, що Алексієвич написала книжку не тільки про Чорнобиль — про те, чим він був і став для білорусів, — а й, куди більшою мірою, про «русскій мір», тоді ще званий «радянським»: про його внутрішню, генетичну запрограмованість на катастрофу як прямий наслідок системно здійснюваної серед населення «зачистки мізків», — пише Оксана Забужко.
    УП.Культура публікує три монологи героїв Світлани Алексієвич із книги «Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього».

середу, 10 лютого 2016 р.

День польської культури в бібліотеці


  Друзі, сьогодні до нашої бібліотеки завітали члени міської громадської організації “Центр польської освіти і культури”  . Розповіли про традиції, побут і культуру польського народу.  
     Слухачі − члени клубів “Водограй” і “Чарівниця” дізналися про особливості святкування католицького Різдва, Нового Року та інших свят. Із насолодою прослухали колядки і пісні у виконанні фольклорного ансамблю. Особливо вразила присутніх народна польська пісня про Україну “Гей, соколи”, написана польсько-українським поетом і композитором Томашем Падурою. 


вівторок, 9 лютого 2016 р.

Подаруй бібліотеці книгу!

Дорогі друзі! 
14 лютого в світі відзначають
Міжнародний день дарування книг.
Це дуже молоде свято, яке з'явилося в 2012 році. За чотири роки про нього дізнались у багатьох країнах — може воно незабаром складе конкуренцію і Дню святого Валентина.
Запрошуємо цього дня долучитися до акції  
"Подаруй бібліотеці книгу!", яка проходитиме в нашій книгозбірні. Книги, подаровані вами, стануть в нагоді читачам бібілотеки.
 

понеділок, 8 лютого 2016 р.

Книга - вічна, як любов!

   Друзі, сьогодні розпочався Новий рік за китайським місячним календарем. Дерев'яну Вівцю, що була символом минулого року, змінила артистична, епатажна Вогняна Мавпа. Що принесе з собою цей рік? Напевно кожен із нас задає собі таке питання, все-таки покладаючи надії на мир, удачу, добро ... А ще глибоко віримо у вирішення безкінечних проблем, які постають перед нами. Нині нас, бібліотекарів, хвилює питання існування бібліотеки: чи утримається вона як соціальна структура, як відбуватиметься її трансформація, як вплине на її життя розпочата в Україні децентралізація ... Та впевнені в одному: яких би змін не зазнала бібліотека - книга житиме вічно,  як і люди, що читають. Оптимізму в цьому питанні додала й публікація Юрія Микитенка в журналі іноземної літератури "Всесвіт" (№11-12, 2015 рік). Оскільки кожна думка шеф-редактора дуже близька нам, додає віру, тому пропонуємо цю статтю вашій увазі:

   "Відколи великий Ґете сформулював поняття Weltliteratur (світової літератури), не згасають дискусії навколо цього терміна й літературознавці всіх країн дискутують, у якому саме ракурсі слід розглядати національні літератури. Теоретики, починаючи від Дерріда і базуючись на більш ранніх філософських ученнях, пробували довести, що саму літературу найменше цікавлять власне читачі, що закони розвитку літератури іманентні, підпорядковуються своїм внутрішнім типологічним і генетичним правилам, лежать в інтертекстуальних площинах. Але невідомо, чи запитували теоретики самих письменників і читачів, чи байдуже їм, прочитають їхні рядки чи ні!? Звісно ж, питання риторичне. Звернімо увагу на читача. Я бачив у нью-йоркській підземці, як люди масово читають книжки від Умберто Еко до Бродського і Стівена Кінга (останніми роками, звісно, частіше побачиш електронну книжку), був свідком, як молоді й старі канадці масово йдуть у торонтську районну бібліотеку, щоби, сьорбаючи незмінну каву, провести кілька годин вихідного дня за книжкою. Там бібліотека виглядає як ізолоьована в тиші велика зона торговельного молу, на кшталт київського "Ocean Plaza" чи "Магеллана". Сидять, гортають сторінки, тихенько гомонять, підходять до стелажів з книгами, радяться з бібліотекарями. Важко виділити якусь літературну стежку, якою там ідуть читачі; бачив усе, що завгодно: і греко-римську класику, і Коран, і Рушді, і європейський романтизм і французький реалізм, і Джойса, і Толстого з Достоєвським, і Кавафіса і П'юзо, і Поланека в купі з Сарамагою ... В українському інституті в Чикаго спостерігав, як розходяться з бібліотеки українські кобзарики, збірки поезій наших класиків та й сучасних авторів на чолі з Юрком Андруховичем. Однак в Чикаго було українське "село", а не торонтська "районка".

середу, 3 лютого 2016 р.

Січневий вертеп журналу "Дніпро"


    Друзі, до бібліотеки надійшов перший номер літературно-художнього журналу "Дніпро". У січневому вертепі часопису ви зустрінетеся зі "Сніговим янголом"; пізнаєте чари карпатських мольфарів у фентезійному оповіданні "Але жити, поки жити"; проникнете в чудернацькі думки "Доктора Серафікуса"; спробуєте розшифрувати символіку "Сірих метеликів". А ще - зачаруєтесь пейзажною лірикою сучасних поетів, серед яких - Костянтин Мордатенко з віршем "Між ребрами лик Христа ...". В огляді патріотичної лірики сучасних українських авторів - вірш молодого білоцерківського поета Ігоря Растівського :






Зимовий вечір
Сивою стіною
Стоїть переді мною
І мовчить,
Як воїн-одинак
На полі бою...
А над землею
Білий сніг летить.

А я кохаю...
Пристрано, нестримно.
І без причини сам собі кажу:
"Ні...
Вже ніколи
Так не буде зимно..."
Для тебе лиш цю згадку бережу.

А коли скрізь
Симфонія весняна 
Лунатиме рум'яно
У серцях - 
Лиш посіріє день,
Ти встанеш рано,
Щоб назбирати 
Квітів у полях.

Ія знайду
Тебе за небокраєм,
І розповім усе
Та поміж трав...
Казковий вечір
Стиха нагадає,
Як я тебе навіки покохав.

Тож, одягайтеся тепліше й вирушайте в незвідану країну кохання, ніжності, містики й див від журналу "Дніпро"!

вівторок, 2 лютого 2016 р.

Кузьма Скрябін: живий у піснях, живий у книгах

Для прихильників творчості Кузьми Скрябіна: в нашій бібліотеці - його автобіографічні книги  
"Я, Паштєт і Армія", "Я, Побєда і Берлін"


І нещодавно ми отримали книгу спогадів
Ольги Кузьменко "Моя дорога птаха: мамина книжка" :


понеділок, 1 лютого 2016 р.

І швець, і жнець ...

     Нещодавно пригадалися слова колеги, котра сказала, що бібліотекарі - це "універсальні солдати". Абсолютно погоджуємось, адже ці "солдати", озброєні інформацією, виступають навігаторами в безмежному інформаційному потоці. Ми не просто професіонали своєї справи, а ще - педагоги, соціологи, психологи, журналісти, літератори, актори, дизайнери, рукодільниці ... Одним словом, як кажуть, - і швець, і жнець, і на дуду грець ... І цей перелік здібностей і уподобань бібліотекарів можна продовжувати до безмежності.

   Але сьогодні хочемо зупинитись ще на одному захопленні працівників нашої бібліотеки: всі вони у весняно-літній період, у вільний від роботи час, просто обожнюють працювати в садках та на городах. А з якою гордістю вони демонструють  власні "мічуринські" досягнення: хто овочі, хто фрукти, а хто - свій кулінарний шедевр з продуктів без ГМО!
    А наша колега, бібліограф Нінель Авраменко, не просто любить сад-город, а закохана в "зелених сусідів". Вона уважно слідкує за новинками овочівництва та садівництва і сміливо експериментує на своїй присадибній ділянці. Ось що вона розповіла про своє останнє дослідженя:
       -  Гортаючи журнал "Дім. Сад. Город" (до речі, бібліотека його постійно передплачує), я звернула увагу на цікаву статтю про диво-овоч - кавун-кабачок. Автор статті пропонувала безкоштовно поділитися насінням з тими, хто захоче побачити цю диво-рослину на своєму городі. Я подумала: а чому б не спробувати? Скільки там від Дніпропетровщини, де проживає господиня чудо-овоча, до Білої Церкви? І от довгоочікувані 6 насінин у мене в руках. Посадила я їх на окремій ділянці, дотримуючись усіх порад. Кожен приїзд в село починався з огляду ділянки з чудо-кабачками. Жарке літо пішло на користь овочу. В серпні ми зібрали урожай із 30 кабачків, а отже взимку моя родина буде насолоджуватись його неповторним свіжим ароматом ... Після того було ще кілька кулінарних експериментів і тепер впевнено раджу додавати цей овоч до свіжих салатів, робити ікру, варення, запікати ... Зберігається овоч до нового врожаю - в цьому і є його переваги над кавуном чи кабачком ...".