вівторок, 30 липня 2019 р.

30 липня − Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми






«Кожна людина має право на     життя,
                                              свободу та особисту  «недоторканість»
                                 (Загальна декларація прав людини, стаття 3)

Торгівля людьми є однією з галузей кримінального бізнесу, що розвивається найбільш стрімкими темпами у світі.
Існує міф, що потрапити в подібну ситуацію можуть лише неосвічені, довірливі люди. Проте, це далеко не так. Сучасні работорговці стали значно винахідливішими і почали використовувати нові способи вербування.
За останні роки тисячі українок та українців виїхали на роботу за кордон. Однією з найбільших небезпек, що очікують заробітчан, є загроза стати жертвою торгівлі людьми.
Якщо Ви або Ваші знайомі вирішили поїхати за кордон, пам'ятайте наступні рекомендації:
1.Термін перебування на території іноземної держави вказаний у візі. Не користуйтесь послугами незнайомих людей, які пропонують Вам послуги щодо продовження цього терміну.
2.Для працевлаштування за кордоном Вам необхідно укласти договір. Підписання трудового договору є обов`язковим, він повинен бути написаний зрозумілою для вас мовою, містити повну інформацію про умови оплати та роботи. Остерігайтесь пропозицій, в яких вам пропонують роботу, яка не вимагає жодної кваліфікації.
3.Фірма обов’язково повинна мати ліцензію на посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном. Важливим є і те, де проходять переговори. Якщо Вас не запрошують до офісу, а призначають зустріч в кафе або на вулиці, це тривожний знак.
4.Переговори про працевлаштування не ведіть наодинці з агентом, запросіть з собою когось із близьких.
 5.Закордонний паспорт, візу та проїзні документи оформляйте самостійно і сплачуйте ці послуги особисто.
Дуже часто торговці людьми самі оформлюють документи і розраховуються за послуги, які згодом стають першим «боргом», який Ви будете відробляти.
 6.Залишіть рідним чи близьким копії своїх документів (паспорт громадянина України, закордонний паспорт, віза, контракт, проїзні квитки), нещодавно зроблену фотографію, а також номери телефонів роботодавця, знайомих за кордоном (якщо вони у вас є), посольства (консульства) України і свій номер телефону та адресу, де Ви збираєтесь зупинитися.
7.Тримайте при собі копії свого паспорта громадянина України та закордонного паспорта.
 За жодних обставин нікому не довіряйте документів, що засвідчують Вашу особу. Будьте пильні та обережні!
 Шановні білоцерківці, запрошуємо  вас ознайомитися з  виставкою-застереженням  «Робота за кордоном: як не стати живим товаром», яка оформлена у центральній міській бібліотеці.


вівторок, 16 липня 2019 р.



Перший крок до незалежності України…

         29 літ тому, 16 липня 1990 року, Верховна Рада ухвалила  Декларацію про державний суверенітет України. Цим актом український народ через 70 років після доби Української Народної Республіки та визвольної боротьби 1940-1950 років знову на повний голос заявив про своє прагнення до державної незалежності.
   На думку Збігнєва Бзежинського, вона  «стала чи не першим цвяхом, забитим  у домовину радянської імперії». Це дійсно так, бо ми, українці, були одними з перших (після Литви) радянських республік, хто зробив реальні кроки до відділення від «єдиного і нєдєлімого». І, незважаючи на істерію, здійняту в Білокаменній, українці хоч і повільно, але йшли до заповітної мрії своїх пращурів  − побудови власної держави.                              
         «Це цивілізований документ…» Саме так відгукувалися  про Декларацію на Заході й у США. Зокрема, «Нью-Йорк таймс» писала, що «українці намагаються повернути втрачену століття тому державність цивілізованим, правовим  шляхом».                                                               
         А прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер назвала рішення українського парламенту «вчинком, який свідчить про толерантність українців щодо своїх країн-сусідів». Дійсно, у преамбулі Декларації наголошувалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади  республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».
         Відтоді минуло майже 30 років. З історичної точки зору це не так  вже й багато. А разом з тим, не можна недооцінювати цю подію. Адже йшли ми до неї століттями, а  шлях наш був не лише складним , а й трагічним, скропленим кров’ю мільйонів наших пращурів.