І жах, і кров, і смерть, і відчай...

          29 серпня у центральній бібліотеці відбулася година пам’яті, присвячена 5-й річниці Іловайської трагедії.

Відкриваючи захід, завідуюча відділом обслуговування центральної бібліотеки Людмила Чупак, підкреслила, що в Іловайському котлі загинуло найбільше бійців за весь час війни на Донбасі. Тільки за офіційною статистикою загинуло 366 українських воїнів, 429 отримали поранення, 128 потрапили у полон, 158 вважаються зниклими безвісти.  Трагічна дата виходу з оточення − 29 серпня − відтепер стала Днем пам’яті захисників України.

Світлу пам’ять героїв-захисників, які віддали своє життя за вільну і незалежну Україну присутні вшанували Хвилиною мовчання.

Учасник тих страшних кривавих подій депутат міської  ради Володимир  Бабенко розповів, що був учасником Євромайдану, а коли почалася війна, пішов добровольцем на передову. Він звільняв Попасне, Лисичанськ та інші населені пункти. Пан Володимир шокував присутніх розповідями про те, як разом з побратимами під прицільним вогнем російських військ  степовими дорогами  пробиралися з Іловайська, як потрапили у полон, як потім їх обміняли на полонених російських спецназівців. Але на цьому війна для патріота Бабенка не закінчилася, він продовжував воювати на Донбасі.

Цікавою була і розповідь військового журналіста,  письменника, редактора військового вісника 72-ої ОМБр ім. Чорних Запорожців, автора книги «Вогненні рубежі прапороносців»  Анатолія Івановича Гая, який розповів про бойові поїздки на передову, героїзм українських воїнів, які стали на шляху російських регулярних військ та їхніх ставлеників − сепаратистів й мужньо тримають оборону.

 Психолог Білоцерківського шпиталю Валерія Скопич порадила присутнім як у важких життєвих ситуаціях зберігати спокій, не впадати у відчай, дарувати людям тільки позитивні емоції і любов.

 У заході взяла участь мати полеглого героя Ігоря Каплуненка Тетяна Олександрівна, вона переймалася питанням встановлення пам’ятника загиблим білоцерківцям.

Юні члени волонтерської команди «Твори добро», переможці поетичних конкурсів Владислав Мельниченко і Захар Василенко прочитали вірші, а викладач школи мистецтв №1 Яна Антоненко виконала пісню на слова Бориса Олійника «Посіяла жито».

 

Вічна пам`ять Героям!

 

Вітаємо зі святами!

     Друзі! Щиро вітаємо з Днем Державного Прапора і Днем Незалежності України. Бажаємо миру, наснаги і творчих здобутків 
в ім’я процвітання нашої незалежної Батьківщини.

 

Веселий цвіркун

Друзі! Знайомтесь: новий вірш сквирського поета Василя Скрида.

Поснули чорнобривці біля хати,
Не спить в траві малий цвіркун,
Йому на скрипці любо грати -
Він знаменитий тут співун.

Його мелодію заслухалися зорі,
Що весело поблискують вгорі,
Гуляє вітер по просторах,
Йому не спиться теж о цій порі.

Поскрипує в дворі старенька хвіртка,
Вода в криниці тихо жебонить,
Дівчина притулилась до одвірка,
Їй теж не спиться в цюю мить.

А цвіркунець все виграє на скрипці,
Веселі зорі крутять в небі хоровод,
Духмяно пахнуть чорнобривці,
І смачно позіхає весь город...

Василь Скрид. 14.08.2019 р
 

От і Спас. Йде вже літечко від нас

Останній місяць літа – серпень, дарує християнському люду багато чудових свят. Найголовнішими з них вважаються три Спаси: 14, 19, 29 серпня.

Перший Спас має ще кілька назв – Маковія, Мокрий, Медовий.

У цей день у церквах освячують насіння, воду, мак. Починається двотижневий Успенський піст. У давнину жінки пекли пісне печиво – «шулики», обливали медом і товченим маком. Ще робили знамениті «маковики» – смаковиті українські коржики. З цього часу починали відлітати у вирій ранні птахи, бо вже «Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і тепло».

Другий Спас – Яблучний (Великий). Встановлений на честь Преображення Господнього. Це одне з найбільших хліборобських свят. До свята збирали всі зернові. За традицією цього дня освячуються яблука, груші, сливи, калачі з борошна нового врожаю.

Третій Спас – свято Успення Божої Матері. «…Успення прийшло – сонце на осінь пішло».

Спас – це проводи літа. Відтоді починають відлітати у вирій ластівки, а на землю випадають холодні роси.

Українські народні православні свята – найщедріший грунт для збереження й популяризації наших прадідівських звичаїв та обрядів.

Напередодні свята працівники ЦБ провели для відвідувачів парку культури та відпочинку ім. Т.Шевченка народознавчу годину «Святий Спас прийшов до нас».

Дорослі й малеча уважно слухали розповіді бібліотекарів про те, як відзначаються ці свята протягом багатьох століть в Україні.

Шанованими і величними залишаються вони і в наш час. Адже, як тільки пролунає перший церковний дзвін, ми всі вирушаємо до храму, кожен наш крок робимо з великою радістю в серці. Це свято нашого очищення і просвітлення.

Ми несемо кошики з плодами, якими обдарував нас Господь за нашу щиру працю і віру.

Гостя Білої Церкви, пані Надія, яка відпочивала у парку, із задоволенням поділилася своїми спогадами з дитинства святкування Спаса на Сквирщині. Вона зворушливо розповідала про те, як напередодні свята разом з бабусею та молодшими братиками і сестричками прокидалися удосвіта та долали кілька кілометрів до найближчої церкви в селі Шамраївка, щоб послухати святу Божу літургію і освятити воду, яблука, мед.

Діти з радістю взяли участь у бліц-вікторині «Що визнаєте про свято Спаса?», показали свої знання прикмет, прислів’їв та приказок, пов’язаних з цими святами, за що щедро були пригощенні яблуками, сливами та смаколиками.