19 липня виповнюється 80 років від дня народження
кавалера ордена “За заслуги” ІІІ ступеня,
члена Національної спілки письменників України, лауреата кількох
літературно-мистецьких і літературних премій, письменника-краянина Андрія
Дмитровича Гудими.
Вельмишановний Андрій Дмитрович, щиро вітаємо з ювілеєм.
Зичимо козацького здоров’я, довголіття, миру, душевної гармонії, багато гарних
нових книг, щедрих спонсорів і вдячних читачів. Приєднуємось до ліричного
вітання нашого земляка письменника Віктора Грабовського:
“Липень по-праву вважається місяцем не простим, а
бджолиним! Отже – Гудиминим. Адже бджола в народі нашому недарма – г у д и м а.
Тому й Андрій Дмитрович Гудима, відомий український поет і прозаїк саме на
липень відклав, разом зі своїми, світлої пам’яті дорогими батьками, не лише
духмяне своє поетичне народження, а й пишне, таке яскраво вишневе, ягідне
повноліття. Тим паче, що вже першими, вельми соняшними поетичними збірками
«Брость», «Жниво», «Жайворонкова пора» знакомитий у наукових колах учений агроном-селекціонер
Андрій Гудима владно привернув аж надзвичайно пильну увагу й гурманів
літературознавчих.
До слова сказати, його історичні
поеми так само владно посіли зовсім окремішнє місце в українській літературі!
Адже це вельми почесна сторінка також і в нашому літературознавстві! Як і його
дивовижно сонцедайні та, водночас, трагічні романи, що цілком закономірно, ще й
неодноразово висувалися на здобуття Державної Шевченківської премії. А це вже
саме по собі – хіба ж ні?! – гідна оцінка творчості нашого видатного, мужнього
ювіляра.
Особливого, надзвичайно вдячного почуття заслуговують
ескізи Андрія Дмитровича до літературного портрета славетного Віктора Міняйла
«Від ясних зір до квіту папороті». Адже саме у щирому слові про навчителя
кількох поколінь українських письменників, як у чар-свічаді, бачимо й самого
Андрія Гудиму.
Не лишень ясно лику парсуну, але й Людину...
Такечки ось і вийшло наше покоління, дорогий земляче, на
життєву фінішну пряму... Тож дай тобі віри, Боже, не розчаруватися у друзях та
силі рідного слова! З роси й води, ясновельможний Брате!”
‘