Дзвони Чорнобиля душу тривожать

  Вже 28 гірких літ ми живемо у післячорнобильській ері, під знаком зловісної зірки, у чорному болі.

  Гіркий запах Чорнобилю, що тепер асоціюється в українців із небезпекою “мирного атому” назавжди увійшов у долю України.

       26 квітня в пам’яті українського народу – день чорнобильського лиха, болю перестороги.

           Напередодні цієї дати в Центральній бібліотеці відбувся День пам’яті чорнобильської трагедії, на який були запрошені члени клубу “Вікторія”.  Дзвони скорботи, що стали символом цього страшного лиха, нагадали присутнім про ті трагічні події, коли час ніби розділився на дві частини: до

26 квітня 1986 року і після нього.       

 Тема Чорнобиля болем відгукнулася в творчості письменників-краян, зокрема, Тетяни Шарової. Читачка бібліотеки Жанна Черницька прочитала вірш поетеси “Мы взвалили всю тяжесть на хрупкие плечи земли…”.

    Чорнобильський біль торкнувся сердець молодого покоління, яке народилося після цієї трагедії. Літературно-музична композиція “Зойкнула земля чаїним криком” у виконанні студентів ВПТУ ім. П.Поповича, Сергія Сороки та Павла Смороди, до сліз розчулила учасників заходу.

    Ніна Скоробагатько, голова громадської організації “Вікторія”, поділилася своїми спогадами про перші дні чорнобильського лиха.Працівники бібліотеки організували книжково-ілюстративну виставку “Щоб дзвони пам’яті не змовкли”.
     З цікавістю присутні переглянули фільм “Життя в мертвій зоні” про здатність матінки-природи самовідновлюватись у зоні відчуження.

          

                                 

                                             

                                        Тетяна Кириленко, зав. відділом обслуговування