Актуальна і сьогодні

У 1842 році в друкарні Московського університету вперше була видана поема Миколи Гоголя «Мертві душі»  під назвою «Пригоди Чичикова, або Мертві душі, поема М. Гоголя».

 Відомо, що сюжет для нового твору Гоголю підказав Олександр Пушкін. Ще перебуваючи в південному засланні, він почув історію про пригоди якогось авантюриста, який скуповував у поміщиків мертвих селян, щоб потім закласти їх як живих в опікунську раду й отримати за це «кругленьку суму».

У січні 1842 року рукопис першого тому нового твору Миколи Гоголя був відправлений до Петербурга. Уже на початку березня твір був дозволений до друку, але цензурою було змінено назву на «Пригоди Чичикова, або Мертві душі» й вилучено «Повість про капітана Копєйкіна». Письменникові довелося погодитися із цими змінами.

 Готуючи «Мертві душі» до видання, Гоголь сам намалював обкладинку для своєї майбутньої книжки. Слово «поема» було виділено найбільшими літерами й облямоване головами двох богатирів. Це був наче підзаголовок, що мав на меті допомогти читачеві правильно зрозуміти справжній характер твору, його ліричну основу. Весь малюнок знаменитої обкладинки − бричка Чичикова, пляшки, келихи, танцююча пара й химерні візерунки навколо зі зловісними черепами.

Існує декілька перекладів українською поеми «Мертві душі». Перший переклад першого тому «Мертвих душ» українською мовою був здійснений І. Я. Франком у 1882 році. Як зазначають дослідники, переклад І. Франка зберігає дух оригіналу, його афористичність і народний характер.

Один із найвдаліших перекладів «Мертвих душ» здійснив український письменник Григорій Косинка (1899-1934). Але привертає увагу той факт, що 1934 року, коли книжка з перекладом Г. Косинки вийшла друком у м. Харкові, імені перекладача в цьому виданні не згадувалося. Річ у тім, що 1934 року Григорія Косинку було заарештовано й розстріляно.

 1952 року, до 100-річчя від дня смерті письменника, з’явився переклад поеми Миколи Гоголя за редакцією Івана Сенченка (1901-1975), українського письменника, літературного критика, перекладача.

 Перекладати твори Миколи Гоголя почали ще за життя письменника. В історію українського перекладознавства увійшли переклади творів  Гоголя, зроблені в різні часи Іваном Франком, Михайлом Кропивницьким, Миколою Садовським, Остапом Вишнею, Антіном  Хуторяном, Василем  Шкляром та іншими.