Бузкова заметіль

Друзі! Презентуємо вам вірш нашої білоцерківської поетки Тетяни Строкач.

Бузкових пахощів в саду
Наллю у склянку аж по вінця...
На радість це, чи на біду,
Що наші долі розійшлися?
Що розчиняюся одна
У цій бузковій заметілі?
Мовчить надірвана струна...
Бузок лиш обіймає гіллям,
Шепоче ніжно про весну
І нерозділене кохання...
Пелюстку щастя все ж знайду
В бузкових квітах на світанні...