Сьогодні виповнюється 100 років від дня народження Людмили Павличенко (1916-1974), найвідомішої снайперки часів Другої світової війни.
Людмила Михайлівна народилася в Білій Церкві, пішла на фронт зі студентської лави історичного факультету
Київського університету ім. Тараса Шевченка, брала участь в обороні Одеси і
Севастополя, на її рахунку понад триста знищених німецьких солдатів і офіцерів,
у тому числі 36 ворожих снайперів. Легендарна українська жінка-воїн, яка пройшла через страх і
жахіття Другої світової війни у нелегкій боротьбі з самою собою і обставинами
за здатність не втратити людську подобу в будь-якій ситуації. Незважаючи на те,
що вона стала воїном на полі бою, де немає місця для жалю й нерішучості, з
перших днів протиборства Людмила хотіла тільки одного – закінчення цієї
жахливої, безглуздої війни ... Вона дотепер у світовій історії є кращою жінкою-снайпером.
"Я планувала бути вчителем історії в середній школі, чи науковим співробітником у бібліотеці, архіві. Натомість я стала фронтовим снайпером".
(Людмила Павличенко)
Снайпер
Сапун-гора в крови заката
Объята пламенем войны.
Фигурка девушки-солдата
Слилась с холмом в тени сосны.
Отточен взгляд, сосредоточен.
Там, справа, косит пулемёт.
И выстрелом, предельно точным,
Фашиста девушка кладёт.
Расчищен путь и с новой силой
Лавина двинулась вперёд:
- Спасибо снайперу Людмиле,
По фрицу Люда чётко бьёт ...
Так после боя по окопам
Толкуют хлопцы, а она
Лишь улыбается: да что там!
Снимать врагов - моя работа,
Работу выбрала война.
Светлана Крыжатюк
Ленінський шлях. - 1985.- 22 лют. - С.2.
Немає коментарів:
Дописати коментар