Юрій Смолич і Біла Церква

    "... Що там якісь невідомі, а може, й навмисне вигадані, англійські королі, австрійські герцоги та французькі принцеси! Сіцілія, Мессіна, Палестина! А от тут, у Білій Церкві, он праворуч, стоїть церковця, а от ліворуч — костьол, так це і є та церква, де молився Кочубей, якому гетьман Мазепа зрубав голову, а це той костьол, який раніше був замком, в якому сидів перед стратою Кочубей, про якого в книжці Пушкіна так і сказано:

В высокой башне под окном,

В глубоком, тяжком розмышленье

Оковал Кочубей сидит

И мрачно на небо глядит.

Он вона, та вежа. Та, що ліворуч ...

    ... Ввечері Юра сидить над товстезним томом Пушкіна, розгорнутим на поемі «Полтава». Невже ж таки правда, що все це, про що тут написано, справді відбувалося якраз тут, де живе зараз Юра, де він щодня ходить, де, може, він зараз сидить? І невже те, що було,— справді колись таки було?
Як було вчора, як є сьогодні, як буде завтра? Аж страшно! ...

Луна спокойно с высоты

Над Белой Церковью сияет

И пышных гетманов сады

И старый замок озаряет...

       Юра визирає у вікно. Господи! Ну, звичайно ж! I луна,і висота, і спокійно, і сіяє... От тобі й Біла Церква! Чи ж міг Юра коли подумати?.. Юра визирає ще. Навпроти вікон — сквер, далі міський сад, а ще далі величезний парк графині Браніцької, Олександрія. Певна ж річ! Оце ж вони й були «пышных гетманов сады». А старий палац був там, де зараз костьол, це ж і Сьомка сказав...

– Мамо! — схвильовано запитує Юра.— То все правда, що Пушкін про Білу Церкву написав?

– Правда, Юрок, правда,— каже мама.

– І Мазепа був, і Кочубей?

-  Ну, аякже! ...".

     Це уривки з роману Юрія Смолича "Дитинство", в якому автор згадує наше місто.  "І в цьому місті — вже третьому в Юриному ще короткому житті…", на чарівних берегах Росі, пройшло дитинство видатного українського письменника. ... 

     В романах "Наші тайни", "Вісімнадцятилітні", написаних в період з 1936 по 1938 рік, у збірці літературних публіцистичних статей і спогадів, створених у співдружності з М. Рильським, автор посилається на події, зафіксовані його допитливим дитячим поглядом під час проживання у Білій Церкві. 

        Сьогодні минає 116 років від дня народження Юрія Корнійовича Смолича.