"Мне Украина стала отчим домом. Будь счастлив дом, в котором я живу! "

30 січня виповнюється 80 років від дня народження поета, прозаїка   

Анатолія  Полікарповича Кисліцина  
(1936-2001). 

Анатолій Кисліцин - автор поетичних збірок "Третий свет" і "Пути-перепутья", повісті "Шаги или Исповедь заблудшего", книги віршів для дітей "Вот и я!". У 2002 році білоцерківське видавництво "Буква" випустило посмертну збірку вибраної поезії та прози літератора "Причастность", а альманах "Біла Церква" - збірку віршів "Глаза земли". Анатолій Полікарпович був членом НСПУ з 1998 року, лауреатом премії "Молодость Кузбасса" та обласного конкурсу "Молоді голоси".  

    

    Народився, зростав, навчався і працював автор в Росії. В 1980 році переїхав до Білої Церкви. З тих пір Україна стала для нього другою батьківщиною. 

   "Українська тематика органічно увійшла в його творчість, бо як громадянин вболіває за її долю. Бо ж і його пов'язана з нею тіснесенько. Хоч перші публікації мав на Кузбасі, а тільки тут, саме в демократичній і незалежній державі виходять його книжки. Багатьом корінним українцям треба повчитися в Анатолія Кисліцина вдячності "за доброту и за приют Твой ласковый Простой судьбы простого москаля ...", - так писав про колегу по перу Володимир Іванців.

       Кілька віршів  Анатолія Полікарповича: 

Благодарю Тебя, земля Тарасова,
Святая звонкогласая земля,
За доброту и за приют твой ласковый
Простой судьбы простого москаля.

В глуши сибирской Украина снилась,
Я слушал песни ссыльных казаков.
И вот меня коснулась Божья милость:
Я на земле поэтов и певцов.

Душа была всегда к добру влекома,
Любовь, друзей имею наяву.
Мне Украина стала отчим домом.
Будь счастлив дом, в котором я живу!

                                    2000 р.
*  *  * 
Так хочется рассыпаться добром

на эту зла не помнящую землю!

Как яблоня, нагружена дарами,

в протянутые руки раздаёт

плоды любви родной земли и неба,

и песни, что струятся родниково

из уст природы - матери любимой.

Я быть хочу, как речка, тих и чист,

Взлетать на небо светлою дождинкой

и, опускаясь, целовать долину

в её ромашкой пахнущие щёки.

Храни меня, добро и чистота!

*  *  *

С украинской вышивкой рубашку

Мне на день рожденья подарил

Школьный мой товарищ, ссыльный Пашка,

И слова такие говорил :

"Ты дывысь, яка краса! Картына!

Вышывала нэнька Украина".

Пашка, Пашка милый, где ты ныне?

Сказывали, снова в том краю,

Где оставил детство. Из чужбины

Дальней вывез старость, боль свою.

Доброты твоей не позабуду,

От неё светла судьба моя.

Где бы ни был, где бы ни был, всюду

Щедр и добр по-украински я. 

Усі збірки автора є в нашій бібліотеці, тож запрошуємо до читання!