Федір Чужа - знаний на Полтавщині літератор, очільник Кременчуцької міської організації спілки журналістів України, член міської спілки літераторів "Славутич". Нагороджений орденом "Козацька честь" та багатьма медалями, серед яких і "Золота медаль української журналістики".
Одна з останніх його книг - це повернення автора до малої Батьківщини, до тих "найдорожчих на землі стежин", з яких починалася велика життєва дорога.
Художньо-документальна повість "Янківці" - це рясно всіяне на події та перетини людських доль життя громади села Іванівки на Білоцерківщині в ті часи , коли воно носило історичну назву "Янківка".
В книзі люди кількох поколінь, які живуть в імперські, а потім і в імперсько-радянські часи, відстоюють пам'ять свого роду і народу.
Повість містить важливі факти і цінні документальні свідчення, котрими була наповнена неоднозначна доба, а також викриває брутальну політику більшовизму щодо українського народу, де часто зло панувало над добром, ненависть над любов'ю, підлість над совістю.
Нещодавно книга поповнила краєзнавчий фонд нашої бібліотеки.
Чужа Ф. Янківці : повість / Федір Чужа. - Кременчук : Видавець ПП Щербатих О. В., 2014 - 384 с.
Щиросердно дякую своїм землякам, а саме колективу Центральної бібліотеки м. Біла Церква за оприлюднення на блозі «Юр’їв бібліотечний» інформації про мою книгу «Янківці».
ВідповістиВидалитиУ книзі є чимало сторінок, де згадується історичне минуле міста над Россю, його околиць та навколишніх сіл. В окремих мінісюжетах гармонійно переплелися реальність і власна фантазія: ось тут жахне життя ламає моїм героям «… і долю, і волю», а там «… сестрами ставали навік любов і нужда».
Час нестримно гортає сторінки-листочки мого життя, але й досі це місто для мене, як молодесеньке сонечко – взяло за руку й повело у День.
Біла Церква – місто моєї блакитноокої юності, тож творчий зв’язок, який налагоджується між нами, завжди підтримуватиму.
Ще раз дякую усьому колективу бібліотечних працівників за творчу співпрацю, зичу кожному здоров’я та успіху.
Федір Чужа
м. Кременчук
8.08.2015
Федоре Олексійовичу, дякуємо за допис! Нас тішить те, що про Білу Церкву у Вас лишилися такі приємні спогади! Впевнені, що Ваша книга знайде свого читача серед білоцерківців. Творчої наснаги і чекаємо на нові книги!
Видалити