Друзі! Знайомтесь: і знову вірш Василя Скрида. Це ж який автору потрібно мати талант, щоб кожен день дарувати читачам нову поезію?
Там, де верби ростуть кучеряві -
Синьоокая річка біжить,
В ній купаютья сонця заграви,
Й відбивається неба блакить.
Ті заграви й блакить гріють душу,
Вони в самому серці на дні.
Раставиці в любові признатись я мушу,
Бо вона найдорожча мені.
Ця ріка головна ще з дитинства,
Протікає крізь долю мою
І блищить кришталевим намистом -
Ось за це я її і люблю...
Василь Скрид. 29.05.2019 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар