Літо! Серпень! Пора читання!

Все в нашому житті мінливе й швидкоплинне. Ви можете їхати, бігти, летіти, але … будь ласка, пригальмуйте! Зупиніть чарівні миттєвості літа, запам’ятайте його смак, пахощі, відчуття. Та не забудьте залишити час для читання – неквапливого літнього читання в затишному кріслі в затінку, на пляжі під плескіт води, на квітковій галявині під ніжними променями сонця, або ввечері після важкого робочого дня з чашкою запашного чаю!

Тож, дорогі білоцерківці, гайда до книгозбірні! Пропонуємо до вашої уваги книжкові новинки, котрі щойно надійшли до фонду нашої бібліотеки: 

Антон Санченко «Земля Георгія»

Український характер (і навіть норов) породив цілу низку літературних персонажів. Вони мчать на конях, вирятовують приятелів з полону, перемагають ворога кмітливістю, закохуються в найпрекрасніших жінок, мудро правлять батьківським краєм. І щоб у читачів не складалося враження, ніби ці герої десь загублені в минулих часах, Антон Санченко написав книгу «Земля Георгія», засновану на досвіді бувалого мореплавця, якому доводиться зазнати випробувань серед хвиль і на суші. Герої Санченкових шістьох повістей у своїй переважній більшості люди суворі, витривалі, не без кебети в голові, відчайдушні, дотепні й підприємливі. Хоча й серед них трапляється щось таке чужорідне, загрозливе своєю підступністю й лицемірством, як, зрештою, в будь-якому гурті, проте це «щось» каталізує вроджені властивості українського характеру, який перемагає силою справедливості. Так, чоловіки, які постають зі сторінок книги, не мчать на конях, але швидкість їхніх кораблів дозволяє рятувати потерпілих, розрулювати бізнесову ситуацію, давати раду в безвиході і, звичайно, сприяє закоханості…

Марина Єщенко «Бібліотекарки не виходять заміж»

Величезні зали-склепи. Суворі бібліотекарки в пухових хустках, мов цербери, сумлінно стежать, щоб ніхто не порушував тишу. Змінюються епохи, цивілізація по спіралі рухається за визначеною траєкторією, і тільки в бібліотеці нічого століттями не змінюється. Так може здаватися читачеві, який ні разу не порушував правила, не загинав сторінку в книжці, не засинав на лавочці в коридорі. Бо якщо зазирнути за ширму, раптом виявиться, що бібліотекарки закохуються, встряють у пригоди, конкурують за читача, вигадують небилиці одне про одного. І їм кортить інколи ламати ребра своєму директорові. Молодому і хтивому. Але що таке одне зламане ребро порівняно з тим, що трапиться з усіма іншими бібліотекарями цієї диво-установи?

Олег Бондар, Світлана Томашевська «Марево»

Раніше Славко шукав родинні таємниці лише в архівах. Та тепер все змінилося. Його допомоги потребує колишній однокласник: якась чортівня коїться в його родинному маєтку, відбудованому на старовинних руїнах. Теща шукає родові скарби, за куховарку править сільська відьма, господаря навідує привид, а жахливі крики ночами зводять на ноги весь будинок… Бо під цим дахом зібрались нащадки двох жінок, які загинули через марево багатства. І привид однієї з них досі не заспокоївся. Славко шукатиме відгадки, але загадок тільки більшатиме. І, здається, не всім судилося дожити до розв’язки…

Кузьма Скрябін «Я, Шонік і Шпіцберген»

Кузьма Скрябін (справжнє ім’я Андрій Кузьменко) народився в місті Самбір Львівської області 17 серпня 1968 року. Закінчив музичну школу за класом фортепіано. У 1989 році записав першу пісню у складі музичної групи «Скрябін». З того часу став відомим як співак, автор музики і текстів багатьох десятків пісень, а також як талановитий письменник. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Я, “Побєда” і Берлін» і «Я, Паштєт і Армія». 2 лютого 2015 року Кузьма Скрябін загинув в автомобільній аварії. У повісті «Я, Шонік і Шпіцберген», а також у піснях 2006–2014 років, що увійшли до видання, якнайкраще розкривається яскравий талант Кузьми з його іскрометним гумором, тонким ліризмом, чіткою громадянською позицією.

Олесь Ульяненко «Син тіні»

Олесь Ульяненко (справжнє ім’я Олександр Ульянов 1962–2010) – найрадикальніший і найжорсткіший, скандальний і непередбачуваний український письменник, автор понад 20 романів. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки: «Сталінка. Дофін Сатани», «Жінка його мрії», «Квіти Содому», трилогія «Ангели помсти», «Вогненне око», «Серафима».

У романі «Син тіні» (2001) розповідається про тіньовий бік бізнесу. «Куди б ти не перевів погляд, – пише Олесь Ульяненко, – ти можеш, не маючи совісті, а маючи меткий практичний розум, уміння рахувати, використовуючи психологію і вдачу крадія, вийти, як не крути, в люди». Саме так і жив головний герой цього твору – вбивав, зраджував, отруював атмосферу навколо себе і кайфував від власної безкарності. Але дечого він не врахував – що над нами є Бог, чиї жорна мелють помалу, зате певно...

Людмила Таран «Крила Магдалини»

Вона не ангел, вона – Магдалина. Грішниця? Свята? Вона – як усі, вона – особлива. Уляна, Інна, Галина, Ліна – це також її імена. Впізнаєте? Може, з котроюсь із них вас зводила доля. Може, якась промайнула у вашому сні…

На завершення – цикл любовної лірики “Вірші, надіслані Сапфо”: як своєрідний щоденник серця.

Марина та Сергій Дяченки «Темний світ. Рівновага»

Мене звуть Даша Лебедєва. Філфак МДУ, другий курс. Я безтолкова і загалом середнячок. Коли роздавали таланти, мене явно відтіснили кудись у кінець черги ... До того, як усе це закрутилось, я гадки не мала, що срібний кулон, який дістався мені від батька, – потужний артефакт і з його допомогою можна бачити Тіней. Я й уявити собі не могла, що ці жахливі безсмертні створіння, які висмоктують із людей радість, любов і життєві сили, будуть загрожувати моїм близьким. І, звичайно, навіть не підозрювала, що на мене можуть звернути увагу відразу двоє хлопців – самовпевнений мажор Сем і чесний добряга Міша.

   Але про все по порядку. А почалася ця історія з того, що я померла...

Марина та Сергій Дяченки «Віта Ностра»

«Віта Ностра» – роман-ідея, роман-перетворення, роман про те, як стати дорослим, пізнати себе, про біль і страх. Істинний страх, коли боїшся, що щось може статися з твоїми близькими, коханими, рідними, беззахисними, та ще й через твою провину, змушує Сашу Самохіну вступити до дивного інституту Спеціальних Технологій, де студенти схожі на чудовиськ, а викладачі – на занепалих янголів. І життя її перетворюється на жахіття...

Марина та Сергій Дяченки «Варан»

Дивовижний світ зі своїми законами. Маги, які творять дива і знають наперед думки простих людей. Захоплюючі пригоди, неймовірні тварини, живі поля і ліси – у романі Марини та Сергія Дяченків «Варан» є все, що потрібне «справжньому» фентезі. Але є і те, що відрізняє прозу Дяченків від інших, – філософський зміст, одвічні питання, на які, можливо, немає відповіді, але які повинна поставити собі кожна людина ...

Володимир Войнович «Малиновий пелікан»

Якщо визначати жанр нового роману Володимира Войновича, то його можна назвати «роман-бомба», бо одразу після публікації він неодмінно вибухне. Адже письменник у ньому говорить про таке, про що у російському середовищі воліють мовчати. Хто ж захоче відверто визнавати свої помилки та вади, зізнаватися в абсурдному устрої російського життя? ...

А починається все з того, що автора, від імені якого йде оповідь, вкусив кліщ. Витягти його вдома не вдається, і тому постраждалого везуть у кареті «швидкої допомоги» до лікарні. Дорогою з ним трапляються різні пригоди, а коли він починає марити, перед очима постають різноманітні видіння. І всі ці пригоди та видіння пов’язані з устроєм Росії. Так, виявляється, що країною править Перша особа держави, скорочено Перодер, який має вигляд... пелікана малинового кольору. Чому? Після анексії Криму з’ясовується, що українська хунта мало того, що гнобила населення, вона довела рідкісний вид птахів – малинових пеліканів – до майже повного винищення. Остання пара пеліканів розучилася висиджувати яйця. І в Росії є лише одна людина, яка може їм допомогти особистим прикладом... А щоби догодити Перодеру, всі його підлеглі також набувають вигляду пеліканів, прилаштовуючи й собі дзьоби – чи то з картону, чи то з іншого матеріалу...

Неллі Топська «Зачарована квітами»

Книга розповідає про життя видатної художниці Катерини Білокур, котра своїми полотнами виспівала дивовижну красу України. Її доля не скупилася на випробування. Маючи від народження самобутній талант, майстриня була змушена все життя відстоювати своє право малювати, долати непрості обставини та тяжкий побут, терпіти людський осуд і переживати неприйняття рідних. Утім, навіть у найскрутніші миті не відмовилася від свого покликання, невтомно працюючи, породжуючи власний, феноменальний квітковий всесвіт.

Неллі Топська «Батько українського театру»

Книга розповідає про життя Марка Кропивницького – видатного драматурга і режисера, керівника й організатора театральних труп, композитора, музиканта, поета, актора. Його називають батьком українського театру, і це визначення повною мірою віддзеркалює багатогранну натуру творця і людини. Мистецький шлях Кропивницького є прикладом високого професіоналізму, громадянського подвигу і самовідданого служіння національному культурному відродженню.

Друзі, приємної зустрічі з книгою!