четвер, 1 березня 2018 р.

Бібліотечний кінозал. «Совість»


    Минулого четверга, 22 лютого, в приміщенні Центральної бібліотеки, що на Торговій площі, відбувся ретроспективний показ маловідомого фільму уславленого українського кінорежисера Денисенка «Совість». Його зініціювали фундатори проекту «Деслав синема» Андрій Биковець та Стен Костецький.
   На початку показу коротко оповіли мотивацію щодо демонстрації  «Совісті»; розказали, що в ювілейне дев’яносторіччя від створення кіностудії ім. Довженка прагнуть розкрити землякам маловідомі, проте фундаментальні сторінки з історії національного кінематографа. Одною з таких є, безумовно, колись заборонений фільм українського генія Денисенка, створений у 1968 році за сценарієм іншого генія – письменника та публіциста Земляка.
     Хлопці повідомили, що стрічка знята на авіаційній плівці, фактично без бюджету, запрошених акторів і будь-якого технічного забезпечення. При тому, що фільм за канвою ніяк не випадав із рамок єдиновірної комуністичної ідеології, його чомусь було заборонено показувати на широку аудиторію «від нині й навіки-віків, амінь».  Лише після смерті  режисера в 1974 році родина митця передала копію на кіностудію Довженка для подальшої реставрації. Однак фільм украли.  Лише після гучного скандалу, піднятого провідними майстрами кіностудії, невгамовний КДБ підкинув картину в геть розклеєному стані. Плівку вдалося відновити.

      І ось, майже через півстоліття по створенні «Совісті», ми маємо змогу споглядати давній фільм. До речі, про перипетії зйомок «Совісті» в Макарівському районі Київщини також розповів культуролог Віктор Шатунов, який був безпосереднім учасником знімального процесу.
   Відтак, вечір 22 лютого в біліотеці видався інформативним і пізнавальним. Про фільм розповідати не буду. Наразі його може переглянути кожен; варто лише задати в Youtube «Совість» і … вуаля …
                                          Олександр Виговський 

1 коментар:

  1. Перепрошую, помилка у тексті. Володимир Терентійович Денисенко помер не 1974 року (як зазначено у тексті), а 1984. Пригоди із кінокопією теж трохи неточно описані. Копія зникла 1986, після вечора пам'яті у київському Будинку кіно. Пошуки тривали майже два роки. 1989 на кіностудії ім. О. Довженка відновили картину. Над реставрацією працював син Володимира Терентійовича Олександр Денисенко.

    ВідповістиВидалити