у крутовúр'я, спíнюючи зáводь;
Ви як стеблинка в інії, в якій
струмує кров розóреного зя́бу;
від кригоплáва очерет німíв,
і хмаровúння небу не настáче,
коли повітря у легéнях між
рядкáми молитóв проллє́ться плáчем;
вже вúсповідавсь пелюсткáми сад,
і Бабин Яр дощем здригнýвся в кóрчах;
Ви ніжна, як на сóнечку росá,
коли рознóсять блáговіст дзвінóчки;
немов пшениця, що лягла у лоск,
розстріляних попадало без міри;
Ви сильна, як вода, яка в мороз
пролóмлює крізь тріщини – камíння;
зі снігопадом чую Ваш оглáс,
і дúхання, що обпікає вíддаль;
якбú ж вхопúти міг за плéчі Вас
і прохрипíти, шáрпнувши: «не їдьте!»
Костянтин Мордатенко
з книги "Сім слів". - Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2016. - С. 32.
Немає коментарів:
Дописати коментар