“Тарасу Бульбі” – 180!

    Друзі, цьогоріч виповнюється 180 років повісті Миколи Гоголя “Тарас Бульба”. Більшість українських читачів навіть не підозрюють, що вони ніколи не читали справжнього “Тараса Бульбу”. Річ у тому, що в першій редакції твір був опублікований у циклі повістей “Миргород” 1835 року, а друга, перероблена редакція, вийшла друком 1842 року - саме це  видання отримало позитивні оцінки російських літераторів. В першій редакції, на відміну від другої, немає прославляння російського царя, відсутнє художнє описування запорізьких козаків, як прихильників Росії та російськості, та відсутнє їхнє бажання приєднатися до Росії. В історичній повісті Микола Гоголь представив широку панораму визвольної боротьби українського народу і життя козаків, їх незламність і свободу, а в образі головного героя, Тараса Бульби, втілив найкращі риси запорізького козака. 

   В нашій бібліотеці є різні видання повісті, але найцінніші – з репродукціями акварелей художника Віктора Невінчаного. Видані ці книги Центром народної культури “Юр’їв” 1997 року та видавництвом “Пульсари” 2009 року. 
     Віктор Іванович написав 45 акварельних ілюстрацій до повісті, перебуваючи в гулагівському ув’язненні, куди був запроторений у 1941 році за необережне слово про сталінську тактику ведення війни. А малесенький томик гоголівського “Тараса Бульби” довгих чотирнадцять років допомагав виживати художнику в жахливих умовах концтаборів. 
     Перші роботи Віктора Невінчаного датовані 1949 роком, останні – 1954-м. Якимось дивом, з допомогою добрих людей він спромігся переслати малюнки в Україну. Твори за життя художника виставлялися лише один раз – на соті роковини з дня смерті М.В. Гоголя – і з тих пір пролежали майже 50 років. Вже в наш час роботи експонувалися двічі – в Білоцерківському музично-драматичному театрі ім. П.К. Саксаганського та під час міжнародної гоголівської конференції в Ніжині, в приміщенні педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя, колишній гімназії, де свого часу навчався великий письменник. 
      Коли гортаєш акварелі Віктора Невінчаного до повісті “Тарас Бульба”, здається, що все відбувалось саме так, як намальовано. Людина, яка таємно їх малювала, свято вірила, що кожен, і зокрема українець, повинен пронести через усе життя національні риси свого народу, головні з яких – честь і гідність. Віктор Іванович намагався жити саме так. У 45 картинах, які художник написав на канві гоголівського тексту, перерісши ілюстратора, створив свого “Тараса Бульбу”.