Незвичайна поезія незвичайного поета

Так скаже кожний, хто міг до неї долучитись. Вона більше  схожа на сповідь і  вирізняється  щирою  високою  духовністю. Ці вірші належать перу Івана Павла II або Папи Римського (в миру – Кароля Войтили), якому 18 травня 2015 виповнилося б 95 років від дня народження. 

  Довгий час він займав найвищу ступінь у церковній ієрархії католицької церкви і мав помітний вплив на  суспільство своїм авторитетом, ідеями, миролюбством, працею і скромністю.

  Як священник і як поет, Кароль Войтила не покривив душею ні у віршах, ні в житті. Не будучи ніколи в центрі польської літератури, не приєднуючись до жодної з провідних художніх течій, він повернув поетичному слову гідність і шляхетність, а поезії місце, яке вона мала в ті часи, коли була дуже близькою до молитви і пісні.                Приємно усвідомити, що й українська література долучилася до його неповторної творчості декількома збірками, наприклад,  у перекладах нашого земляка, письменника, публіциста, літературознавця Віктора Грабовського. 
   Познайомитись з поезією Кароля Войтили, який писав також під псевдонімом Анджей Явень, можна  і в нашій бібліотеці, причому, як українською, так і мовою  оригіналу. 

Затримай на мить свій погляд на краплях

травневої зливи:

це ж у них відроджують блиск ясні гори зеленого листя так, 
що кожне тяжіє у краплі, щоб окреслені межі розлити – і, хоч очі виповнює подив, 
не можеш, справді не можеш до дна

свою думку відкрити.

Мабуть, що втішатимеш бідну, ніби спросонну  дитину:
Не цурайся, рідненька, блиску речей, залишся у здивуванні!

Даремні слова! Чи не знаєш? Це ж нею ти, власне, існуєш

У світлі речей так глибоко,
Що мусиш для них щораз глибшого 

простору – в собі шукати.

                     Переклад В. Грабовського