середу, 27 березня 2019 р.

Театр це завжди свято

Театр − це завжди атмосфера свята, духовності, високої культури
Усім відомий вислів Вільяма  Шекспіра «Весь світ − театр, а люди в ньому − актори…»  характеризує зв’язок театру з реальним життям.
У Міжнародний день театру, який відзначається 27 березня, у центральній бібліотеці відбувся День бібліографії «Театр − свято, яке завжди з нами».
Протягом дня читачі бібліотеки мали змогу познайомитися з книгами про театральне мистецтво.
В рамках проведення Дня бібліографії провідний бібліотекар Нінель Авраменко розповіла про  перші європейські і українські театри, детально зупинившись на становленні і розвитку Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Панаса Саксаганського, його засновниках і корифеях.
 
  

            









Пані Нінель також презентувала бібліографічний покажчик  «Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Панаса Саксаганського − культурний осередок Білої Церкви» і бібліографічний довідник «Лесь Курбас: 1906 − 2016».
Маргарита Зубкова  продемонструвала відеофільм «За кулісами театру», присвячений акторам, режисерам, сценографам, художникам, працівникам сцени нашого театру ім. Панаса Саксаганського, який із захватом переглянули члени клубу «Водограй». 
 
                                                                   

понеділок, 25 березня 2019 р.

Акторів і глядачів вітаємо з днем театру!


27 березня весь світ відзначає Міжнародний день театру. Цей день став справжнім святом не тільки для акторів сцени, але й для мільйонів глядачів.
Перші театри з’явились у Греції, згодом в Китаї, Індії, а в X столітті з’являються зачатки Європейського театру. Слово “театр” походить від грецького theatron, і означає місце для видовищ, а також місце, призначене для показу драматичних творів мистецтва перед публікою.
Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. З 11 століття відомі театральні вистави скоморохів.
      У 17-18 столітті широкого розмаху набули вертепи – мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.
      У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові. У Києві перший стаціонарний театр з’явився у 1806 році, в Одесі – в 1809, в Полтаві – в 1810.
       Становлення класичної української драматургії пов’язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві, та Григорія Квітки-Основ’яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі. Бурлеск та експресивність, поряд з мальовничістю та гумором, що характерні для їх творів, надовго визначили обличчя академічного театру в Україні.
        У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру – драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий.
         Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського, ім’я якого носить Білоцерківський академічний обласний музично-драматичний театр.  Кожен із братів Тобілевичів не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.
             Багато століть театральне мистецтво не втрачає своєї популярності, а навпаки розвивається і приносить нам радість. Театр має виключно важливе етичне і художнє значення, несе в суспільство ідеї гуманізму і добра, сприяє формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору.
              

Слава козацька невмируща



         Ми все частіше звертаємося до нашої історії. Чому? Відповідь одна − хочемо пізнати славні сторінки життя наших предків, а ще очистити їх від неправди, фальші,  перекручувань фактів, які нам  нав'язували протягом сторіч. Мабуть, найбільше фальсифікацій і неправди пов’язано з іменем  нашого земляка,  гетьмана Івана Мазепи. Скільки вже років тривають дебати, хто ж він, − патріот України чи зрадник, чи потрібно його прославляти і вшановувати…. Українські історики роблять усе можливе, щоб правда про гетьмана Мазепу стала надбанням  української та міжнародної спільноти.
Працівники центральної бібліотеки провели для учнів гімназії №2 патріотичний десант «Де козак, там і слава», присвячений 380-річниці від дня народження гетьмана Івана Мазепи.
Розпочався захід звуками симфонії Ференца Ліста «Мазепа». Музика видатного угорського композитора перенесла присутніх на 300 років назад,
у часи великих випробувань для нашого народу. Автор напрочуд тонко відчув душу гетьмана Мазепи. То, хто ж такий Іван Степанович Мазепа?
Це питання прозвучало і у відеофільмі «Хто такий Іван Мазепа?», який переглянули гімназисти. Журналістське опитування показало, що українці, на жаль, не знають своїх героїв, хоч гетьман Мазепа – найвідоміший в Європі та Америці гетьман України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичних твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. В честь нього названі міста, вулиці, а в далекій Австралії є Національний парк Мазепи.
Перший пам’ятник гетьману було встановлено на батьківщині, у селі Мазепинці у 1994 році. У 2016 році у Білій Церкві встановлено барельєф І.Мазепі на будинку місцевої «Просвіти».
Працівники   бібліотеки Тетяна Кириленко та Олена  Стельмах розповіли про основні віхи життя гетьмана,  навели деякі висловлювання відомих людей, що характеризують його діяльність та характер. Наголосили на тому, що Мазепа став символом самостійності України, державотворчих устремлінь її народу. Він той, хто підніс булаву і вказав шлях, куди  має йти наша держава, щоб не зрадити ідеалів нації.
Великий Байрон писав: «Відтак сам Мазепа, осіяний промінням слави, стає символом свободи для всіх наступних поколінь, а його імя – глибоко шанованим».
Про Мазепу писали багато поетів. Поезії «Сон» Т.Шевченка, «Будівлі» М.Бажана, «Мазепа» В.Сосюри, «Полтава» О.Пушкіна, «Мазепа» Вольтера прозвучали на зустрічі. Сам Мазепа добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші, деякі з них є актуальними і сьогодні. Один з них «Ой горе тій чайці» став народною піснею,  яка  прозвучала для всіх присутніх.
       Завідуюча бібліотекою гімназії №2 Тетяна Плужник провела бібліографічний огляд літератури біля книжкової виставки. А  вчитель історії Тетяна  Самар − вікторину «Козацький король» Іван Мазепа».
     










Завершився захід демонстрацією відеофільму «Козацька звитяга. Історія гетьмана Мазепи».
   

вівторок, 19 березня 2019 р.

Знайомтесь: авторська лялька


Друзі! Запрошуємо помилуватися унікальними виробами - авторськими ляльками нашої читачки Олександри Кравченко. Якщо сподобаються, то  зможете придбати їх у майстрині для власної колекції.


Геніальній українці - 89


Сьогодні видатна українська поетеса, прозаїк і громадська діячка Ліна Костенко святкує свій день народження.  Їй виповнилося  89 років.
          Ліна Костенко є автором понад 15-ти поетичних збірок («Вітрила», «Мандрівки серця», «Над берегами вічної ріки», «Сад нетанучих скульптур», «Річка Геракліта»), роману «Записки українського самашедшого». За історичний роман у віршах «Маруся Чурай» була удостоєна Державної премії ім. Т.Г. Шевченка.
          Ліна Костенко - беззаперечний моральний авторитет для багатьох українців, адже за свій вік не заплямувала себе компромісами з жодною владою. У неї завжди вистачало сміливості дивитися правді в очі й казати категоричне «ні» підлості, брехні, зрадництву.                  
          У 1965 році Ліна Василівна підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції,  у 1966 −  під час львівського судилища над братами Горинями кинула їм квіти. Згодом написала лист на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна» й робила безліч інших вчинків, які засвідчували її активну громадянську позицію. Після цього вона майже десять років писала «в шухляду», розплачуючись за власну принциповість. Тодішня влада, зрозумівши, що її «не приручити», позбавила права друкувати власні твори, що для поета – майже смерть. Але вона вистояла.
          У 2005 році Ліна Костенко відмовилася від звання Героя України, заявивши: «Я політичної біжутерії не ношу».
          У  2015 році письменниця  приєдналася до гуманітарної акції «Другий фронт АТО». Вона передала на фронт кілька збірок своїх поезій із побажаннями та словами підтримки українським воякам.

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
   



вівторок, 12 березня 2019 р.

четвер, 7 березня 2019 р.

Зі святом весни!

Чарівні  білоцерківчанки!
прийміть найщиріші вітання зі святом Весни.

Нехай тендітні пахощі троянд
Навіють щастя, ніжність і кохання,
Хай здійснює бажання зорепад
І втілює у дійсність сподівання!
Хай Вам вдається все - вдень і вночі,
Хай очі посміхаються натхненно,
І смак життя, і молодість душі
Нехай для Вас тривають нескінченно!



пʼятницю, 1 березня 2019 р.

Шолом-Алейхем: письменник і людина

        2 березня виповнюється 160 років від дня народження Шолом-Алейхема,  єврейського письменника, драматурга, творчість якого увійшла у скарбницю світової літератури. Він − один з основоположників сучасної художньої літератури мовою ідиш.
        А чи знаєте ви що пов’язує видатного письменника з  Білою Церквою?
у 1883-1887 роках Шолом-Алейхем жив і працював у Білій Церкві.
Вперше побувавши у місті в 1880 році ще нікому не відомим секретарем багатого адвоката, майбутній письменник вдруге повертається до нього в листопаді 1883 року, щоб почати писати й провести в ньому чотири роки активного творчого життя. Почавши з нарисів і фейлетонів під загальною назвою "З Бердичівської вулиці", він невдовзі став працювати над романом "Сендер Бланк", "Стемпеню" та іншими великими полотнами про життя представників різних верств білоцерківської єврейської общини.
Своїх героїв письменник знаходив, блукаючи вулицями нашого міста.
      І, навіть, після того, як восени 1887 року Шолом-Алейхем залишив Білу Церкву, він аж до еміграції в США часто приїздив сюди на свята і літературні вечори, зустрічався з представниками єврейської творчої інтелігенції, спілкувався з Іваном Нечуєм-Левицьким та Миколою Лисенком.
  Шолом-Алейхем був відкритий для всіх людей, його талант щирий і оптимістичний, вселяє в серце надію і попри весь трагізм буття, утверджує силу всього того, що ми називаємо духовними цінностями.  Унікальні твори великого письменника є в нашій бібліотеці. Читайте і насолоджуйтесь безсмертними рядками геніального письменника.