“… Осінь навіть крізь похмуро-сірі дощі світиться
жовтим листям, а під теплим промінням і
зовсім стає золотою, як і новий номер “Дніпра” – з чарівною осінньою поезією
від класиків і сучасників …”, – такими словами починає анонс свого чергового
номера популярний український літературно-художній журнал.
Раді повідомити, що поетичним відкриттям
часопису став наш краянин, відомий білоцерківський літератор Костянтин
Мордатенко, який “мов блакитний розхристаний день” увірвався на його сторінки.
З
чим усіх нас і вітаємо! :)
я - блакитний розхристаний день,
крапельками весь дощик розвісив,
я навчився зелених пісень
у травневому буйному лісі,
я у тиші позичив сурму,
запросив білогриві каштани,
і мелодію сонця гучну
видував так, немовби востаннє,
молоком напував цвіркунів,
і тяглися хмарки, як прочани;
і скидалися на бистрині
коропи скрипковими ключами ...
* *
*
ой, синочки, сини,
не лежіть на стерні,
на цупкому морозі;
на вівтар крижаний
з неба падає сніг,
що розтоплюють сльози;
ой, синочки, сини,
ви вже виспались, ні?
вже посходились гості;
тільки спів жалібний,
в батька очі страшні,
вітер з пройми голосить.
ой, синочки, сини,
а одного поніс,
він стоїть в мене досі:
наче янгол сумний,
посміхався мені, звідки взялися сльози ...
