Пам'ять серця, пам'ять сивини ...

Все далі віддаляє час від нас трагічні події Другої світової війни, яка вогняним смерчем прокотилася по українській землі, завдала Україні найбільших людських і матеріальних втрат, торкнулася болем практично кожної української родини. У Другій світовій війні загинув кожен п'ятий українець, зруйновано 700 українських міст 28 тис. сіл, спалено понад 300 тис. господарств.

Ця війна - вічна в нашій пам'яті, вона живе і буде жити в спогадах, гранітних обелісках, у залах музеїв, на сторінках книг.

У 1989 році започаткована Книга Пам'яті України, яка стала реквіємом безсмертному подвигу нашого народу. Наші співвітчизники поіменно увічнені в регіональних Книгах  Пам'яті України. 

В переддень Дня вигнання нацистських окупантів із України в нашій бібліотеці відбувся історичний віраж "Книга Пам'яті України розповідає". Про Білоцерківщину в період окупації читачам бібліотеки та учням Професійного ліцею розповів кандидат історичних наук, доцент Сергій Іванович Бурлака. Його розповідь та наведені документальні факти вразила всіх присутніх трагізмом подій того часу.

Written in Ukraine: книжкові новинки, які варто прочитати

Дорогі друзі, знайомтеся з книжковими новинками, які щойно надійшли до нашої бібліотеки. Гарного відпочинку та цікавого читання чудової осінньої днини!

Надія Гуменюк «Квіти на снігу»

Авдієві ніколи не забути своєї коханої Соломійки. Колись він не встиг урятувати її. Тепер чоловік живе як відлюдник, неподалік тієї самої криниці, що забрала Соломійчине життя … Та цього разу він рятує незнайомку, приречену на смерть. Врятована - донька художника, який загадково загинув у своїй майстерні. Дівчина випадково відшукала батькові картини в будинку Немолюків, один з яких відняв у Авдія найдорожче. Час повертати борги минулого, час віддавати вкрадене, час розставляти все на свої місця … Ніщо не минає безслідно, все має своє продовження - такий лейтмотив роману, сучасної варіації біблійної притчі про Авеля та Каїна.

Люко Дашвар «Ініціація»

Стара Костомарова не пам’ятає, як опинилася на тому забутому богом хуторі. «Чорні ріелтери» відібрали її квартиру, а жінку спровадили подалі від Києва. Селянин Перегуда дав їй притулок, він навіть вийшов на нотаріуса Германа, який обдурив стару. А коли повернувся на хутір, то вже ні хати, ні Костомарової не було …

Тим часом у Києві одна дівчина потрапляє у вир дивних подій. Усе починається зі снів про мерців, далі - зустріч із нотаріусом Германом та його зникнення. І Блейк, у якого Меланія закохується до нестями, і який зраджує її. Від того часу дівчині сниться вже інший сон: про розлючений натовп, стару жінку, Блейка, який прохає про допомогу … От-от шляхи всіх героїв перетнуться. І тоді кожен з них - хоче він того чи ні - пройде свою ініціацію. Ініціацію на право вважати себе людиною …

«Львів. Пані. Панянки»

Львів – місто, відоме своєю давньою історією, яка пахне кавою, шоколадом та … вишуканими парфумами львівських пані. Тих надзвичайних жінок, які прославляли свою Батьківщину далеко за її межами. Але, будучи відомими акторками, співачками, мисткинями, кожна з них залишалася в душі звичайною жінкою, яка прагне бути коханою та щасливою.

Про це мріяла зірка українського театру ХІХ століття, закохана у Миколу Садовського, Марія Заньковецька. Ніжністю дихали листи Соломії Крушельницької до Володимира Лісницького. А легендарна воячка Олена Степанів йшла в бій, окрилена безмежним коханням до свого Романа. І так само, як і сотні років тому, сучасні львів’янки поринають у химерне сплетіння любовних тенет. Адже епохи минущі, а кохання - вічне.

Анастасія Нікуліна, Олег Бакулін «Все буде добре»

Колись четверо підлітків пообіцяли одне одному дружити все життя. «Все буде добре» - таким було таємне гасло Сашка, Антона, Марічки й Каті. Але доросле життя змінило їх. Успішний бізнесмен Сашко, а нині Алекс, повертається з Америки. Він випадково зустрічає Марічку в супермаркеті. Колишня красуня мала вигляд старої та втомленої жінки. Алекс хоче допомогти подрузі. Однак Марічка вже сплела підлу й хитру схему, щоб використати Алекса. Вона піде на все заради грошей … Долі чотирьох друзів знову переплітаються.

Надія Гуменюк «Дожити до весни»

Життя як детектив. Життя як драма. Життя як воскресіння …

Три захопливі історії: про кохання і зраду, любов і ненависть, надію і випробування, що туго вплетені в суспільні реалії України. Анна. Єва. Анабель. Що їх поєднує? А може, це сюжет однієї жіночої долі, дуже непростої, непередбачуваної, сповненої таємниць, із карколомними поворотами? Бо ж тричі мала розпрощатися з життям онука поліського скрипаля Луки Баскаля, остання гілочка родинного дерева, коріння якого - поліська красуня та наполеонівський офіцер. Лейтмотивом усього роману є сповідь червоної скрипки, що мандрувала з Парижа на Волинь і стала своєрідним свідком як історичних подій впродовж двох століть, так і особистих людських злетів та падінь.

Олексій Волков «Шпиталь»

Таємниці старого монастиря, на території якого розташована звичайна районна лікарня, не дають спокою колективу хірургічного відділення, адже в цих стінах в різні епохи побували і лицар-тамплієр, і особистий хірург Наполеона, і польський магнат … Чи стане медикам сил та наснаги розплутати ці таємниці і дістатися захованого скарбу?

Олексію Волкову вдалося майстерно поєднати в новому романі драматизм людських стосунків, заплутаний сюжет, щирий добрий гумор та злу іронію.

Володимир Лис «Стара холера»

Єва була найвродливішою дівчиною в селі, але чоловік, якого вона покохала на все життя, одружився з її сестрою Павлиною. Єва поламала їхній щасливий шлюб … А на старість лишилася самотньою. Як і Адам, що все життя до нестями любив чужу дружину. Друзі Адама, колишні хулігани та відчайдухи, «дідусі-розбійники», вирішують одружити цих двох. Та як звести упертих самітників? Тим часом у великому місті Ліза, онука Павлини, будує своє життя разом із коханим Степаном. Однак, здається, вона втрапила у велику халепу … І тепер спалахне боротьба двох молодих за своє щастя, і несподівано в цю боротьбу втрутяться не такі вже й прості діди з поліського села …

Світлана Талан «Матусин оберіг»

Олеся рано стала сиротою. Листи - ось і все, що лишилося їй від мами. Дівчинка живе лише цими листами. Тільки вони і подруга Карина допомагають Олесі пережити труднощі: пияцтво батька, жорстокість мачухи, ненависть зведеного брата. Одного разу Олеся приїздить із Кариною до Сєвєродонецька і там зустрічає Ігоря. Два серця єднаються в танці кохання. Але настає буремний 2014 рік, Ігор йде добровольцем в АТО ... Чи зустрінуться закохані знову? Доля наготувала їм випробування часом та відстанню. Та справжнє кохання здатне подолати все …

У Професійному ліцеї відзначили День захисника України

В переддень Дня захисника України працівники нашої бібліотеки були запрошені на урочисту лінійку до ДПТНЗ «Професійний ліцей». 

Розпочалися урочистості виконанням гімну України. Потім заступник директора з виховної роботи Владислава Павленко привітала учнів і співробітників зі святом та зауважила, що зараз в ліцеї працює колишній учасник ООС (АТО) Сергій Прокопенко. Також вона відмітила, що напередодні в центральній міській бібліотеці відбулася надзвичайно цікава зустріч учнів другого курсу ліцею з підполковником запасу, учасником бойових дій на сході України, в минулому заступником командира 72-ї ОМБр Олександром Самарським.

Присутні вшанували пам’ять загиблих бійців на сході України, серед яких  і випускники ліцею, хвилиною мовчання.

Закінчилися урочистості  концертними номерами вихованців ліцею. 

14 ЖОВТНЯ – чотири великих свята

14 жовтня - значуща дата, яка щорічно переповнює гордістю та хвилюваннями серця мільйонів громадян нашої України.

14 жовтня українці відзначають чотири великі свята:

- День святої Покрови Пречистої Богородиці;

- Річниця створення Української повстанської армії 

(1942 р.);

- День Українського козацтва;

- День захисника України (від 14 жовтня 2014).

Вітаємо з ювілеєм!

Сьогодні святкує свій День народження наш директор, фахівець своєї справи і просто чарівна жінка Раїса Павлівна Григоренко.

Шановна ювілярко!

Прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого ювілею!

Ще небо хмарами не вкрите,

Ще так прозоро сяють роси,

А вже по ліву руку – літо,

А вже по праву руку – осінь.

Ще очі блиску не позбулись,

Ще серце жити не стомилось,

А вже по ліву руку – юність,

А вже по праву руку – зрілість.

А час летить нестримно далі

Й душа немовби молодіє.

По ліву руку всі печалі,

По праву руку всі надії.

Життя не зміряти літами,

Бо жити - то важка наука...

Хай буде щастя завжди з Вами

По ліву і по праву руку!

                                З повагою колектив Центральної бібліотеки

Книжкове REVIEW

Андрій Бондар. Церебро
      Львів : Видавництво Старого Лева, 2018.

«Церебро» - нова збірка малої прози Андрія Бондаря, яка впроваджує читачів у химерний світ маленьких людських пригод. Випадкові зустрічі, типові ситуації, які трапляються в кожного, спонукають замислитись, ухвалити рішення, діяти. Особливість цих текстів у тому, що деякі з них списані з реального досвіду, а інші — цілком вигадані — суцільна макабра і фантасмагорія.

Роман Данилюк. Тютюновий бог 

      Київ : Темпора, 2018.

Пахучі молитви із запахом пороху та одеколону, що осідають на манжетах рукавів простріляної шинелі. Постійне відчуття присутності чогось важливого, нестерпне очікування, що змушує заклякнути час навіки. Минуле, де залишено життя, без якого немає сенсу рухатись далі. Усе це — історія кравця Степа, дуже раптової Мел і Фіни, вдови полковника, вбитого на далекій війні. Чи завжди ми ті, чиїм життям живемо? — ось запитання, довкола якого обертається сюжет дебютної повісті Романа Данилюка.

Мирослав Лаюк. Світ не створений

          Львів : Видавництво Старого Лева, 2018.

У романі, ніби в колючий дріт, з’єднано кілька історій. Він виводить з темного лабіринту, породженого питанням: «Усе — навіщо?» Серед розкиданих у часі ліній — і мистецький проект, який змушує здійснити одіссею від ромських таборів до чорнобильської зони й глибин пам’яті, образи та прощення. Тут і з’ява в Карпатах дивного світла, через яке скисає все молоко й наростає відчуття апокаліпсису. Тут і розмова з Махном про недостиглі волоські горіхи, а також її продовження біля руїн промзони в Лисичанську. Так само це історія кохання, що розпросторюється на Париж і Східну Європу — від революційного Києва до степів, наповнених вогнем, волею і смертю. Дехто з героїв добирається майже до кінця, доки через дріт не проходить струм і не відкидає у первісний хаос. Однак є й ті, хто знаходять своє осяяння, з якого постає новий світ. Читач може опинитися разом з першими чи другими.

З газети "Літературна Україна". - 2018. - №35. - 27 вересня.

Павло Попович. Перший український космонавт

 Сьогодні виповнюється 88 років від дня народження першого українського  космонавта, нашого земляка, генерал-майора авіації, кандидата технічних наук, почесного громадянина Білої Церкви Павла Романовича Поповича (1930 - 2009). 

  Народився Павло Романович у місті Узин. Після війни продовжив навчання у школі № 1, працюючи кочегаром на заводі. Після школи вступив до ремісничого училища в Білій Церкві, вивчився на столяра.

 1947 року вступив до Магнітогорського індустріального технікуму, який закінчив 1951 року. Паралельно займався у місцевому аероклубі. 1954 року закінчив Качинське військове авіаційне училище. Після його закінчення служив в частинах ВПС. 1968 року закінчив Військово-повітряну інженерну академію імені М. Є. Жуковського.

  12 серпня 1962 року космонавт пілотував корабель-супутник "Восток-4". Це був перший у світі груповий політ двох пілотованих кораблів. В ході цього польоту були проведені перші експерименти з радіозв'язку між екіпажами двох кораблів в космосі і взаємне фотографування, виконана широка програма науково-технічних і медично-біологічних експериментів.  

     Другий політ Павла Романовича відбувся в липні 1974 року. У 1982-1989 рр. Павло Попович займав посаду заступника начальника Центру підготовки космонавтів, з 1999 року - президент Української спілки космонавтів.  Він є автором книг "Вилітаю вранці", "Не могло бути інакше", "О времени и о себе", "Космонавтика - людині". 

   У 2011 році Розпорядженням Кабінету Міністрів України ДНЗ "Білоцерківське професійно-технічне училище" присвоєно ім'я Павла Романовича Поповича.

  Павло Попович став не тільки першим українцем в космосі. Він вперше під час польоту дав справжній концерт - сильним і чистим голосом заспівав українську пісню "Дивлюсь я на небо...".