Подорож із задоволенням і без моралі

Осіннього погожого дня бібліотекарі Білоцерківської міської ЦБС вирушили в подорож до легендарного Богуслава, яке було засноване князем Ярославом Мудрим у 1032 році.

Нині Богуслав – районний центр із 16-тисячним населенням.

Розташований він у напрочуд мальовничій долині, прозваній Россю у велетенському масиві гранітів.

Відкриває Богуславський район село Синиця, багате на археологічні пам'ятки: ряд поселень Трипільської культури, скіфського та пізньоримського, поселень доби Київської Русі.

В час пізнього середньовіччя Синиця була великим населеним пунктом з власним замчищем, зображення якого бачимо на картах 16-17 ст.

Маленьке, але затишне село Бородані зачаровує  мальовничими пейзажами і старою церквою Матері Божої Покрови, яка вистояла крізь буреломи століть.

А ще Лиса гора …  Біля її підніжжя колись було цілюще джерело діда Никона, який за звичкою своїх пращурів постійно дбав про нього. А баба Одарка носила воду з джерела тільки в глиняній “тиковці”. Вода була дуже смачною… Дівчата вмивалися з джерела Купальської ночі, тому, мабуть, були красунями. На самій горі росте одинока берізка.

На розлогих горбах розкинулося село майстрів-гончарів – Дибинці. З 18 століття гончарство тут набуло великого розвитку. Немало відомих талановитих гончарів виростила дибинецька земля.

Далі літня резиденція графів Браницьких – Турчино. Існує багато міфів про таємничий графський парк, про заховані скарби, винні погреби, підземні ходи…

Далі дорога веде  до Медвина, а точніше до так званого “пупа Землі” – гори Тотохи – одного з найпотужніших місць сили в Україні.

Назва Тотоха походить від імені єгипетського бога місяця – Тота. А вчені, які дотримуються більш традиційних поглядів, вважають, що назва гори походить від тюркського слова тотоха – особлива.

При в'їзді в Медвин стоїть пам'ятник сліпому бандуристу Антону Митяю, активісту повстанців Медвинської республіки.

Вовчою горою ми спускаємось до центру села, де нас гостинно зустріла завідуюча бібліотекою Ольга Олександрівна Марушевська - наш чудовий екскурсовод. Вона провела нас вулицями Медвина, багатого своїми історіями та легендами.

Набравшись позитивної енергії на горі Тотоха і напившись цілющої джерельної води на Святій горі, віддаємо шану 600-річному дубу, символу нескорених медвинців.

Завершуємо подорож у славному Богуславі.  Найдавнішою будівлею міста вважається так звана Кам'яниця, масивна будівля, зведена у 1726 р.. А далі по вулиці краєзнавчий музей, створений вихідцем з Богуслава Борисом Левченком.

Для художників та фотографів  це благодатне місто.

Уродженець Богуслава ієромонах Галик Алімпій розписав надбрамну церкву в Києво-Печерській Лаврі.  Художник Іван Сошенко черпав натхнення в прекрасних пейзажах міста.

“Саме Богуслав дав мені все, щоб стати людиною”, – писав Нечуй-Левицький.

“То була перша моя зустріч з великим містом з церквами і різним-різним людом, що зібрався на величезну торговицю. А ще дивувався я баржі, на якій ми, сидячи з батьком на возі, переправлялися на другу сторону Росі”, – так згадує маленький Тарас Шевченко свій перший візит до Богуслава.

“В Богуславі я відчув, як у мене за спиною розправляються крила”, – говорив Шолом-Алейхем.

Тут жила і писала Марія Вілінська (Марко Вовчок).

Це романтичне місто над Россю – батьківщина Марусі Богуславки. Її трагічна доля вражає. Натхненний подвигом дівки-бранки Іван Карпенко-Карий написав драму “Бондарівна”, Нечуй-Левицький – твір “Маруся Богуславка”, композитор Свєшніков – балет,  Ліна Костенко – проникливий вірш, а Людмила Коваленко – історичну поему.

Під небесами, світла й нелукава,

Стоїть над Россю, мов жива, Маруся.

Це гордість України й Богуслава, –

Я пам'яттю до неї пригорнуся…

         Ми проїхали лише одним маршрутом від Білої Церкви до Богуслава, а їх набагато більше. Подорожуйте, милуйтеся чарівними пейзажами, мальовничими селами Богуславщини, і завжди “повертайте до рідного краю, додому”, як співає  “бороданівський соловейко”, юна Улянка Лисенко, бо можливо вашим “місцем сили” є  маленька гірка Костянка у рідному селі, де ви народилися і виросли.

Ніна Сорокун