“… Вам, мабуть, не доводилось бачити таких силенних ярмарків, як цей, що стає тутечки в Білій Церкві, роковий ярмарок на спаса. Серед Білої Церкви такий здоровецький пляц, як на Подолі коло Братства, а серед його мурований гостинний ряд, так само як є на Подолі, з двором всередині, з чотирма брамами, з крамницями на південь — на два поверхи, бо пляц згористий, а на північ на один поверх.
Ставили цей мур графи Браніцькі, щоб звити торговельне кубло для своїх улюблених крамарів та ходячих банкірів-жидків. До цього кубла з двох боків причеплено ще з сотню дерев’яних крамниць в трьох рядках під однією покрівлею, а коло їх ще попримощувались ятки та рундуки з дрібним крамом. Тут аж кишать крамарі-жидки, неначе комашня в комашинку. Кругом майдану знов ліпші й багатші крамниці, сливе суспіль навкруги, ще й паростками лізуть в ближчі вулиці… В головному мурі 80 крамниць, а навкруги майдану — їм я й лік погубив … На цей роковий ярмарок збирається народу, певно, тисяч п`ятнадцять або й двадцять …І скрізь по майданах тільки й чуть чисту українську мову, ні кришки не покалічену. По-українській говорять пани й батюшки і пани-католики, котрі тутечки навіщось звуть себе поляками, і жиди, бо в тутешніх католиків-панів та дідичів, в тутешніх жидів свій рідний язик – є тільки український. Пани-католики пo-польській говорять погано й нечисто і тільки народною українською мовою говорять чудово, мов сам народ, хоч ця мова чомусь їм не до вподоби… Ця незліченна ярмаркова народна маса несамохіть асимілює, уподоблює собі і панів, і жидів своєю живою мовою”, – так писав класик української літератури Іван Нечуй-Левицький у оповіданні “Роковий український ярмарок”.
Сьогодні виповнюється 178-а річниця від дня народження письменника. Іван Нечуй-Левицький (1838-1918) увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози. Хтось із великих сказав, що коли хочемо пізнати творчість письменника, маємо вивчати і знати його біографічний світ, а відтак неможливо збагнути коренів мотивів поведінки його героїв, котрих письменник “виліплює” із розмаїття власного душевного життя.
Життя і творчість Івана Семеновича пов’язані з Київщиною і нашим мальовничим містом. Гостюючи у сестри, яка вийшла заміж за молодого священика в селі Трушки Георгія Пантелеймоновича Радзієвського, а з 90-х років поселившись у Києві, письменник щороку бував у Білій Церкві, зупинявся на постоялому дворі, зустрічався з друзями. Приязні стосунки зав’язуються у Нечуя-Левицького з єврейським письменником Шолом - Алейхемом, етнографом Стефаном Дроздовим, композитором Кирилом Стеценком …
Друкуватися письменник почав у 1868 році. У повістях “Микола Джеря”, “Бурлачка”, “Над чорним морем”, історичних драмах “Маруся Богуславка”, “В диму та полум’ї”, гумористично-сатиричних творах “Кайдашева сім’я”, “Старосвітськи батюшки та матушки” Нечуй - Левицький висловлює свої враження від спілкування з простим людом, сільською старшиною і сільським духовенством, відкриваючи разючий контраст між прекрасною природою і убогістю фізичного і духовного життя на берегах чарівної Роставиці.
Ми нині щиро завдячуємо видатному письменнику за той самий нарис “Роковий український ярмарок”, де місто над Россю зображене майстерним пейзажистом, а все розмаїття населення ніби оживає під пером прозаїка.
Український народ свято шанує пам’ять про великого співця Поросся, класика української літератури. Так, у селі Трушки Білоцерківського району на будинку культури встановлено меморіальну дошку письменнику, а у 2013 році тут відкрито другий в Україні (перший діє у с. Стеблів на малій батьківщині Івана Семеновича) музей письменника. В Богуславі на його честь встановлено пам’ятний знак, а 1988 року Богуславському педагогічному училищу (нині – гуманітарний коледж) присвоєно ім’я Івана Семеновича Нечуя-Левицького; у с. Семигори Богуславського району створено музей-садибу Кайдашів.
У Білій Церкві одна з вулиць міста носить ім’я майстра слова; на фасаді готелю “Київ” відкрито меморіальну дошку з барельєфом письменника та написом: “На Торговій площі з 1865 по 1918 рр. неодноразово бував класик української літератури І. С. Нечуй-Левицький, збираючи перлини української мови”. В 1991 році рішенням міськвиконкому засновано міську літературно - мистецьку премію імені І.С. Нечуя-Левицького. У Білоцерківській загальноосвітній школі № 21 більше двох десятиліть діє кімната-музей імені І.С. Нечуя-Левицького. У репертуарі Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім. П.К. Саксаганського є вистава “Кайдашева сім’я”. Істориком-краєзнавцем Євгеном Чернецьким опубліковано кілька досліджень, присвячених різним періодам життя і творчості класика української літератури, пов’язаних з Білоцерківщиною та Білою Церквою.
В нашій бібліотеці є повне зібрання творів письменника – співця Надросся, класика української літератури, а ще мовознавця, етнографа, історика, публіциста, пристрасного борця за мову, культуру і незалежність українського народу.
Книжкова виставка в читальному залі бібліотеки, присвячена творчості письменника
Немає коментарів:
Дописати коментар