Недожатий лан Івана Миколайчука

Івана Миколайчука називають душею і обличчям українського поетичного кіно. Фільми за його участю зачаровують філософською глибиною, позачасовістю та наповнені дивовижною аурою духовності.

У кожний фільм він вносив щось своє, неповторне. «Тіні забутих предків», «Білий птах з чорною ознакою», «Пропала грамота», «Тривожний місяць вересень», «Вавілон XX»    та інші з його ролей надовго запам’ятались глядачам натхненною грою і душевною чистотою.  Миколайчук – сценарист, режисер був таким же яскравим, філософським, реалістичним і фантастичним, як і актор.

«Тисяча снопів вітру» - це книга, яку  він так і не встиг написати. Митець надто рано пішов від нас.

15 червня цього року Іванові Миколайчукові виповнилося б 75 …

Незнятий кадр незіграної ролі

                 Іванові Миколайчукові

Його в обличчя знали вже мільйони.

Екран приносить славу світову.

Чекали зйомки, зали, павільйони, - чекало все!

Іван косив траву.

О, як натхненно вміє він не грати!

Як мимоволі творить він красу!

Бур’ян глушив жоржини біля хати,

і в генах щось взялося за косу.

Чорніли вікна долями чужими.

Іван косив аж ген десь по корчі.

Хрести, лелеки, мальви і жоржини

були його єдині глядачі.

І не було на вербах телефону.

Русалки виглядали із річок.

Щоденні старти кіномарафону

несли на грудях фініші стрічок.

Десь блискавки - як бліци репортера,

проекція на хмару грозову.

На плечі стрибне слава, як пантера, -

він не помітив, бо косив траву.

Іваночку! Чекає кіноплівка.

Лишай косу в сусіда на тину.

Іди у кадр, екран - твоя домівка,

два виміри, і третій - в глибину.

Тебе чекають різні дивовижі.

Кореспонденти прагнуть інтерв’ю.

Москва. Гран-Прі. Овації в Парижі!..

Іван косив у Халеп’ї траву.

                           Ліна Костенко