пʼятниця, 18 березня 2016 р.

Біла Церква в житті Миколи Бердяєва

   Сьогодні виповнюється 142 роки від дня народження найвидатнішого філософа ХХ століття, відомого європейського інтелектуала, вітчизняного мислителя Миколи Бердяєва (1874 - 1948).
   Головною ідеєю життя і творчості Миколи Олександровича була воля, яка в його розумінні є первинним змістом буття. Волею, згідно з Бердяєвим, наділене все, вона становить внутрішню основу життя і Бога, й лю­дей, і всього світу, а тому життєвим завданням кожного є знаходження в собі цієї волі і розкриття її благодатних дарів.
  Микола Олександрович Бердяєв народився в Києві, у аристократичній родині. Його дід і прадід із батьківського боку були генера­лами царської армії, а батько, який рано вийшов у відставку, виконував обов'язки предводителя київського дворянства й го­ловував у міському Позиковому банку. Мати Миколи, наполовину француженка, одержала французьке виховання.
   Дитинство Миколи Бердяєва пройшло в Києві, в українському та єврейському культурному середовищі. Після Київського кадетського корпусу навчався на природничому, а потім юридичному факультетах університету св. Володимира в Києві (нині КНУ ім. Т. Шевченка).
   Осмислюючи свій життєвий досвід у знаменитому "Самопознании", відомий філософ згадував про своє дитинство і юність: "В детстве и юности я знал мир феодально-аристократический высшего стиля. Это связано с польскими родственниками моей матери. (...) На окраине Белой Церкви была Александрия, летний дворец Браницких, с одним из лучших парков не только России, но и Европы. (...) Белая Церковь и Александрия представляли настоящее герцогство, с двором, с неисчислимым количеством людей, питавшихся вокруг двора, с огромными конюшнями породистых лошадей, с охотами, на которые съезжалась вся аристократия Юго-Западного края. За обедом давали до пятнадцати утонченных блюд. Осенью мы постоянно жили с матерью в Белой Церкви. У меня был кабриолет с двумя пони, я сам правил и ездил в лес за грибами, сзади сидел кучер в польской ливрее. Кроме того, был осел, на котором я ездил по парку". Бував Микола Олександрович у Білій Церкві і пізніше, "уже студентом и социал-демократом": "Я иногда ездил туда на месяц для уединенных занятий и жил в зимнем дворце гетмана Браницкого. (...) Любил я ходить в уединении по чудесному парку Александрии и мечтать об ином мире". 
    Миколі Бердяєву належить визначне місце у розвитку світової філософії XX століття. Проблема людини, за власним твердженням Бердяєва, завжди була в центрі його роздумів. Людина як особистість для нього незрівнянно цін­ніша за суспільство, державу чи націю. Гострота проникнення в суть проб­лем, блискуча ерудиція та невичерпний ентузіазм привертали і приверта­ють до філософа увагу й симпатії духовно чутливих людей усього світу. Його духовна спадщина, пройнята високим пафосом свободи та поваги до людської особистості, в наш час покликана відіграти особливу роль.
  Відомі вислови Миколи Бердяєва:
"Я страждаю, значить, існую"
"Нехай я не знаю сенсу життя, але пошук сенсу вже дає сенс життя"
"Через самотність народжується особистість"
"Людина має священне право на самотність"
"Людина раб, тому що воля тяжка, рабство ж легке".

Друзі, в нашій бібліотеці є книги видатного мислителя - запрошуємо до читання!






Немає коментарів:

Дописати коментар