13 серпня
народився наш земляк – поет, член Національної спілки письменників України,
заслужений учитель України, член Золотого фонду Білої Церкви, лауреат міської
літерно-мистецької премії ім. І.С. Нечуя-Левицького – Петро Іларіонович
Розвозчик, автор поетичних збірок «Коні волі», «На долонях подорожника», «Земля
Світовида», «Ластівчине зілля», «Божий дарунок».
Вітаємо Петра Іларіоновича з ювілеєм.
Бажаємо йому міцного здоров’я, творчої наснаги і ще багато гарних нових поезій.
Ой матусю, глянь: у вирій
відлітають журавлі,
увібравши в душу щиру
казку рідної землі.
Мамо, вечір барвінковий
землю на руках гойда.
Обрію довічне коло
не заступить зла біда.
Предки долю рятували
від принижень, глуму й зрад.
На небеснім п’єдесталі
душі їх тепер зорять
На небеснім п’єдесталі
душі їх тепер зорять
П.
Розвозчик
Немає рятунку народові,
Спасіння і долі нема…
Немов золотий самородок він,
Спасіння і долі нема…
Немов золотий самородок він,
Що крадений був багатьма…
Розбитий, розтоптаний, вчавлений
В розплавлений вічністю шлях…
Чужинськими вбитий він чарами
Стамбула, Варшави, Кремля…
І ниви вкраїнські всі вижато,
І гаснуть зірки наших душ.
Та мусимо вижити! Вижити –
Усім ворогам на біду!
Усім ворогам на біду!
П.
Розвозчик
Воскресіння
І віра, й любов, і надія
живуть у травинці й мені.
Всі радощі, втіхи земні,
як скарб, у собі я лелію.
Надія, і віра, й любов
плекають цей світ піднебесний.
І ми неодмінно воскреснем,
бо в кожній душі живе Бог!
П. Розвозчик
Немає коментарів:
Дописати коментар